Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Нагадаємо, що змінами до Закону №481 з 01.07.2019 року запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним.
При цьому відповідно до ст. 1 Закону №481 місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.
Своєю чергою, зберігання пального - це діяльність зі зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.
Водночас у ст. 15 Закону №481 наведено перелік випадків, коли ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:
- підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;
- підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;
- суб’єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто - та газовидобувних майданчиках, бурових платформах, і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.
Також суб’єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.
Відповідно до зазначеного вище, податківці у ІПК від ІПК від 04.11.2019 р. №1168/6/99-00-04-01-03-15/ІПК зазначили, що інших винятків щодо отримання суб’єктами господарювання ліцензій на право зберігання пального норми Закону №481 не містять. А отже, підприємству, яке для виконання польових робіт використовує власну техніку, яку заправляє з власних бензовозів, які отримують паливо від постачальників і доставляють його на поля для заправки тракторів та на території тваринницьких комплексів, для заправки техніки та обладнання необхідно отримати ліцензію на зберігання пального відповідно до вимог Закону №481.
Позиція редакції
Варто звернути увагу, що таке роз’яснення не співпадає з нещодавніми консультаціями з цього питання. Зокрема, у ІПК ДФСУ від 15.08.2019 р. №3814/6/99-99-12-02-02-15/ІПК (про яку ми писали тут) ДПС було зазначено, що у розумінні Закону №481 суб'єкту господарювання необхідно отримувати ліцензію для здійснення зберігання пального у стаціонарних цистернах/ємностях.
Крім того, ось тут ми наводили публікацію податківців, за якою знову ж таки обов’язок отримання ліцензії на зберігання пального прив’язується до «нерухомості» об’єкта, на якому проводиться зберігання пального.
Таким чином, вважаємо, що податківці у коментованій консультації підійшли до питання занадто фіскально. Проте платнику податків, який отримав таку ІПК, ліцензію на зберігання пального доведеться отримувати обов’язково або ж оспорювати ІПК у судовому порядку.
Тому ще раз наголосимо, що оскільки Законом №481 чітко не визначено, що є ємностями в розумінні терміну місця зберігання пального, для визначення необхідності отримання ліцензії платникам податків варто отримувати власну ІПК і діяти саме за нею.
***
Читайте також:
