Відповідно до статті 5 Лісового кодексу України від 21.01.94 р. №3852-ХІІ до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.
До земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надаються та використовуються для потреб лісового господарства згідно зі ст. 55 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. №2768-ІІІ. Відповідно до статті 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надають у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.
До земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об’єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами (стаття 58 Земельного кодексу).
У статті 79 Земельного кодексу України встановлено принципи єдності таких природних об’єктів, як земельна ділянка та ліси, що на ній знаходяться. Відповідно є певна специфіка оподаткування таких земельних ділянок.
З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VІ (далі — Кодекс), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їхні права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їхніх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Порядок оподаткування землі в Україні визначається розділом XIII «Плата за землю» Кодексу. Питання оподаткування земельних ділянок, наданих на землях лісогосподарського призначення (незалежно від місцезнаходження), врегульовано статтею 273.
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, які містять сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлені відповідно до закону (підпункт 14.1.42 пункту 14.1 статті 14, пункт 286.1 статті 286 Податкового кодексу).
Згідно з пп. 14.1.119 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу нелісові землі — це земельні ділянки, зайняті чагарниками, комунікаціями, сільськогосподарськими угіддями, водами та болотами, малопродуктивними землями тощо.
Залежно від виду земельної ділянки, наданої на землях лісогосподарського призначення, слід виокремити оподаткування лісових земель та оподаткування нелісових земель. Вони мають властиві їм особливості у механізмі справляння відповідного податку. Податок за лісові землі є складовою плати за спеціальне використання лісових ресурсів, що визначається податковим законодавством. Плата у вигляді збору за спеціальне використання лісових ресурсів встановлюється Податковим кодексом України.
Відповідно до пункту 273.2 статті 273 Податкового кодексу земельний податок за 1 га нелісових земель, які надаються у встановленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства, розраховуються:
за сільськогосподарські угіддя — відповідно до статті 272 Кодексу;
за ділянки, зайняті виробничими, культурно-побутовими, житловими будинками та господарськими будівлями і спорудами — відповідно до статей 276 і 280 Кодексу. Щодо оподаткування інших нелісових земель, які надаються у встановленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства, то для розрахунку сум земельного податку необхідно використати дані державного земельного кадастру щодо класифікації таких земельних ділянок та їх оцінки.
Таким чином, виходячи з норм чинного законодавства за земельні ділянки на землях водного фонду, до яких належать ділянки, зайняті водоймами та болотами, що знаходяться за межами населеного пункту і нормативну грошову оцінку яких не проведено, земельний податок розраховується зі ставкою у розмірі 0,3 відсотка від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі у Сумській області.
