Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Згідно з підпунктом 240.1.2 Податкового кодексу України до кола платників екологічного податку належать суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їхніх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти.
При цьому під водними об'єктами відповідно до статті 1 Водного кодексу України (далі -- ВКУ) розуміється природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води, а саме -- море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт.
Водночас каналізацією чинне законодавство України визначає сукупність споруд та мереж, призначених для відведення та очищення стічних вод (пункт 1.4 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 р. №37).
Відповідно до зазначених Правил, системи місцевого водопроводу та каналізації перебувають на балансі комунальних та інших підприємств водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України.
Стічні води, проходячи через систему каналізації, потрапляють у природні ланки кругообігу води (у т. ч. у водні об'єкти). Отже, система каналізації не належить до водних об'єктів, а виступає засобом потрапляння стічних вод у такі водні об'єкти.
З вищевикладеного випливає, що підприємство здійснює скидання стічних вод не безпосередньо у водні об'єкти, а у систему каналізації, що перебуває на балансі спеціалізованого суб'єкта водопровідно-каналізаційного господарства.
Водночас згідно зі статтею 42 ВКУ всі водокористувачі поділяються на первинних та вторинних. При цьому первинними водокористувачами є ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води. Вторинними водокористувачами (абонентами) визнаються суб'єкти, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду із водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їхні системи на умовах, що встановлюються між ними.
Отже, у цьому випадку підприємство виступає вторинним водокористувачем, а спеціалізований суб'єкт водопровідно-каналізаційного господарства -- первинним.
Відповідно до частини 1 статті 48 ВКУ спеціальним водокористуванням визнається забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин зі зворотними водами із застосуванням каналів.
Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволів (стаття 49 ВКУ), порядок погодження та видачі яких затверджено постановою КМУ від 13.03.2002 р. №321.
На обов'язковості отримання дозволу на спеціальне водокористування в разі скидання зворотних вод у водні об'єкти наголошується і в пункті 15 Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.99 р. №465.
При цьому згідно з пунктом 2 цих Правил зворотні води у вигляді стічної, шахтної, кар'єрної чи дренажної води мають повертатися з господарської ланки кругообігу води в його природні ланки за допомогою технічних споруд і засобів.
Таким чином, платником екологічного податку за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти є суб'єкт господарювання, який на підставі дозволу на спеціальне водокористування здійснює за допомогою технічних споруд, засобів та мереж скидання стічних, шахтних, кар'єрних чи дренажних вод у природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річку, озеро, водосховище, ставок, канал, або водоносний горизонт).
Підприємство не отримувало дозвіл на спеціальне водокористування, бо стічні води скидаються ним не безпосередньо у водні об'єкти, а в систему каналізації. Тому не повинно сплачувати екологічний податок у разі скидання ним стічних вод у систему каналізації на підставі договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.
