Рішення місцевих рад — загальні правила
Туристичний збір - це місцевий збір, кошти від якого зараховуються до місцевого бюджету. Місцеві ради вирішують питання щодо встановлення туристичного збору та ставок. Це передбачено п. 10.3 і пп. 268.3.1 ПКУ.
За загальним правилом пп. 12.3.4 ПКУ, рішення про встановлення місцевих податків та зборів оприлюднюються до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
За пп. 12.4.3 ПКУ рішення про зміну розміру ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків, набирає чинності з початку бюджетного періоду.
Платники місцевих податків та зборів при визначенні своїх податкових зобов’язань можуть використовувати зведену інформацію, розміщену на офіційному веб-сайті ДФС. Такі платники, як вказано у п. 12.5 ПКУ, звільняються від відповідальності, якщо у зведеній інформації, розміщеній на сайті, виявлено помилку. Отже, стабільність перш за все.
Проте все зазначене вище не діє у питанні туристичного збору (щодо офіційного оприлюднення розміру ставок заздалегідь). Відповідно до п. 52 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ, по 31 грудня 2019 року до рішень про встановлення туристичного збору та/або про внесення змін до таких рішень не застосовуються вимоги пп. 4.1.9, пп. 12.3.3-12.3.4, пп. 12.4.3 та п. 12.5 Кодексу.
Це означає, що СГ у туристичній галузі та власникам готелів, хостелів тощо потрібно врахувати зміни, що вносяться до рішень місцевих рад у 2019 році і протягом року стежити за змінами. Багато органів місцевого самоврядування оприлюднили свої рішення, враховуючи кардинальні зміни до ПКУ.
Основні зміни
Коротко нагадаємо, з 1 січня 2019 року повністю змінено визначення платників туристичного збору, податкових агентів, бази оподаткування, порядку обчислення та сплати податкових зобов'язань, з'явилось визначення місця проживання (ночівлі). Зміни суттєво розширили перелік місць проживання.
ПКУ запроваджено граничні ставки туристичного збору залежно від категорії споживача туристичної послуги - внутрішній або в'їзний туризм, але фактичний розмір ставок визначатимуть місцеві ради.
Особливість справляння туристичного збору полягає у тому, що обов'язок щодо нарахування та сплати податкового зобов'язання має податковий агент, а платник туристичного збору сплачує його податковому агенту.
Податкові агенти сплачують збір до місцевого бюджету щоквартально одним із способів:
- у визначений для квартального звітного періоду термін;
- авансовіми внесками до 30 числа (включно) кожного місяця (у лютому до 28 (29) числа включно) на підставі рішення відповідної місцевої ради.
Платники збору та податкові агенти
Платниками збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення ради про встановлення туристичного збору, та тимчасово розміщуються у місцях проживання (ночівлі).
Фізосіб, які не є платниками збору, визначає пп. 268.2.2 ПКУ. Зокрема, це особи, які постійно проживають на такій території, відряджені. Але зверніть увагу, що лише фізособи-резиденти. Близькі родичі (батьки, чоловік або дружина, діти, рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки, які тимчасово розміщуються власником фізособою у місцях проживання) не є платником збору, також не сплачують збір діти віком до 18 років.
У ряді рішень є уточнення, що облік таких осіб ведеться податковими агентами окремо за кожною категорією пільговиків. Яким чином - не уточнюється, очевидно податкові агенти приймають самостійне рішення до організації обліку.
З метою підтвердження правомірності надання пільги податковий агент повинен мати копії відповідних документів, що підтверджують належність особи до пільгової категорії.
Особи, які не надали відповідних документів, що засвідчують їхню належність до пільгової категорії, є платниками збору. Перебування особи у відрядженні підтверджується наказом або розпорядженням підприємства про направлення працівника у відрядження.
Перелік податкових агентів та інформація про них розміщуються й оприлюднюються на офіційному веб-сайті місцевої ради.
Податковий агент, який має підрозділ без статусу юридичної особи, що надає послуги з тимчасового розміщення у місцях проживання (ночівлі) не за місцем реєстрації такого податкового агента, зобов'язаний зареєструвати такий підрозділ як податкового агента туристичного збору у контролюючому органі за місцезнаходженням підрозділу. На наш погляд, для того, щоб такий підрозділ був зареєстрований в ДФС як платник туристичного збору, він має бути вповноважений на таку сплату головним підприємством. Інакше на облік за місцезнаходженням підрозділу як платник туристичного збору стає головне підприємство, яке буде не основним місцем обліку. Рекомендуємо цей момент уточнити у територіальній ДФС та підкріпити ІПК роз’ясненням.
Відповідно до п. 7 Порядку №297 фізособи - власники або орендарі індивідуальних засобів розміщення надають послуги з тимчасового розміщення (проживання) без державної реєстрації їх як суб'єктів підприємницької діяльності. Такі фізособи - власники або орендарі індивідуальних засобів розміщення не є податковими агентами у питаннях справляння туристичного збору. У цьому випадку податковим агентом виступає квартирно-посередницька організація, з якою співпрацює така фізособа.
Тобто, реєстрація підприємцем вимагається лише від фізосіб які є власниками або орендарями колективних засобів розміщення та надають послуги з тимчасового розміщення (проживання).
База для нарахування збору
Базою справляння туристичного збору є загальна кількість діб тимчасового розміщення у місцях проживання (ночівлі). Отже, збір справляється з однієї особи за одну добу тимчасового розміщення.
Як наслідок, збір не сплачується у випадку тимчасового розміщення строком менше доби і підтверджують це податківці (див. ІПК від 01.02.2019 р. №362/6/99-99-12-02-03-15/ІПК). Тому в первинних та розрахункових документах рекомендуємо вказувати не тільки вартість послуг, але також час, за який здійснюється оплата, щоб прослідковувалась неповна доба проживання.
Ставка збору
З 2019 ПКУ встановлено максимальну граничну межу у розмірі до 0,5% МЗП – для внутрішнього туризму (до 20,86 грн) та до 5% МЗП - для в'їзного (до 208,65 грн) за кожну добу тимчасового розміщення у місцях проживання (ночівлі).
Але фактичний розмір ставок туристичного збору встановлюють місцеві ради. І тут вже буває по-різному.
Наприклад, у Положенні про туристичний збір м. Запоріжжя ставки збору залежать не тільки від внутрішнього та в’їзного туризму а й ще від вартості проживання. При вартості проживання до 300 грн. (включно):
- для резидентів ставка – 0,05% від розміру МЗП для однієї особи за одну добу тимчасового розміщення;
- для нерезидентів ставка– 0,5% від розміру МЗП для однієї особи за одну добу тимчасового розміщення.
А у м. Одеса ставки не розрізняють окремо для внутрішнього та в’їзного туризму, вони однакові для всіх 0,5% від розміру МЗП для однієї особи за одну добу тимчасового розміщення.
Багато рад затвердили свої рішення з урахуванням змін до ПКУ наприкінці січня 2019 р., що означає що протягом місяця податкові агенти не володіли інформацією, за якою ставкою нараховувати туристичний збір. А рішення органів місцевого самоврядування, які прийняті до 1 січня 2019 року, вже не відповідають нормам ПКУ за основними елементами туристичного збору.
У ІПК від 01.02.2019 р. №362/6/99-99-12-02-03-15/ІПК податківці роблять дивний висновок і повідомляють, що у такому випадку туристичний податок справляється виходячи із мінімальних ставок. Але слід сказати, що пп. 268.3.1 ПКУ встановлює максимальну граничну межу і мінімальні ставки відсутні. Отже, що робити в такому випадку, ДФСУ ще треба буде роз’яснити.
Сплата та повернення збору
Всю належну суму збору фізособа має сплатити податковому агенту безпосередньо перед отриманням послуг із тимчасового розміщення: розміщення платника збору у місцях проживання (ночівлі) здійснюється виключно за наявності у нього документа про сплату туристичного збору. Відповідно під час бронювання місця тимчасового проживання, туристичний збір не сплачується.
У згаданій нами ІПК податківці повідомляють, що податковий агент повинен мати підтверджуючий документ про сплату збору. У документі слід вказати відомості про господарську операцію щодо сплати цьому податковому агенту певної суми коштів платником збору. Більше того, у цій ІПК сказано, що у ПКУ відсутній порядок надання податковим агентом фізособі документу про сплату збору.
Від себе рекомендуємо, якщо збір утримує податковий агент готівкою оформити цю операцію ПКО (якщо агент є юрособою) або товарним чеком (якщо агент підприємець — платник ЄП). Тому що з іншої сторони є всі шанси отримати штрафонебезпечну ситуацію за неоприбуткування готівки.
Якщо фізособа розраховується платіжною картою, то в світлі Закону про РРО, сплата туристичного збору не є послугою, тому прямої вимоги проводити цю операцію через РРО не має. З іншої сторони можна запрограмувати свій РРО таким чином, щоб ця сума виділялась окремо у фіскальному чеку.
Якщо фізособа достроково залишить теріторію на якій встановлено туристичний збір, сума надмірно сплаченого збору підлягає поверненню. Проте повернення коштів відповідно до пп. 268.6.3 ПКУ здійснюється вже не податковим агентом, а згідно встановленому ПКУ порядку.
Умови повернення надміру сплачених грошових зобов'язань встановлено ст. 43 ПКУ і обов'язковою умовою для здійснення повернення сум є подання платником заяви про таке повернення. Тому фізособі щоб повернути кошти із сплаченого надміру збору доведеться докласти певних зусиль.
Однак податківці зауважують, якщо сплата збору та необхідність у поверненні помилково та/або надміру сплаченої суми збору виникла у межах одного звітного кварталу (податковим агентом не здійснені нарахування збору за цей звітний квартал та сплата збору до місцевого бюджету), то повернення податковим агентом коштів відбувається в межах взаємовідносин, що регулюються ЦКУ. Тобто, зайво сплачену суму податку можна повернути туристу так само, як надміру сплачену суму за проживання (хоч і з зазначенням, що повертається зайво сплачена сума туристичного збору).
Відображення збору в обліку
Для податкових агентів юросіб отримана сума туристичного збору зрозуміло є транзитною, не є доходом та витратами, під оподаткування ПДВ не попадає також.
Доходом платників ЄП є дохід в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій), як наслідок виникає питання чи потрібно суму туристичного збору відображати у складі доходу?! Відповідно до п. 292.10 ПКУ не є доходом суми податків і зборів, утримані (нараховані) платником ЄП під час здійснення ним функцій податкового агента. Це дозволяє зробити висновок, що платники ЄП (як юрособи, так і підприємці) не враховують такі суми у складі доходів.
Підприємці на загальній системі оподаткування не будуть оподатковувати туристичний збір також. Проте, є певна особливість щодо обліку. Так, згідно п. 177.2 ПКУ об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю підприємця. За пп. 177.4.3 ПКУ до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать суми податків, зборів, які пов’язані з проведенням господарської діяльності підприємця. Якщо врахувати Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат.
у графі 2 відображається сума доходу, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, у графі 8 відображається сума фактично понесених витрат і у графі 9 зазначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період та сумою понесених витрат від провадження господарської.
Звітність
Звітний період для подання декларації — квартал. Як наслідок, вперше звітуватись податкові агенти будуть за 1 квартал 2019 року до 10.05.2019 р. і вже за новою формою. Наразі є проект до нової форми декларації.
У новій декларації буде передбачено нову базу справляння збору, можливість зазначити ставки збору, встановлені радою та визначені поля для зазначення даних щодо обліку податкової пільги а також можливість зазначити суми авансових платежів.
Нагадаємо, що податкові агенти сплачують збір до місцевого бюджету (за своїм місцезнаходженням) щоквартально одним із способів:
- у визначений для квартального звітного періоду термін;
- авансовіми внесками до 30 числа (включно) кожного місяця (у лютому до 28 (29) числа включно) на підставі рішення відповідної ради.
Крім цього, проектом передбачено, що у разі визначення суб’єкта господарювання податковим агентом на території адміністративно-територіальних одиниць, які відповідають різним кодам органів місцевого самоврядування за КОАТУУ, але ці адміністративно-територіальні одиниці обслуговуються одним контролюючим органом, надається одна декларація з кількома додатками відповідного типу.