Сплата ПДФО та ВЗ за договором дарування в залежності від резидентства обдарованого: нове роз'яснення ДПС

1. Як статус резидента України впливає на оподаткування подарунків від членів сім’ї?
2. Чи є нотаріус податковим агентом?
3. Що відповіла ДПС на запит нотаріуса?
4. Хто несе відповідальність за неправильне визначення статусу резидента?
5. Що ж робити нотаріусу і фізособі?
6. Висновок
7. Де почитати більше про податкове резидентство громадян?

Коментар до ІПК ДПС від 15.09.2026 №5488/ІПК/99-00-24-03-03

Як статус резидента України впливає на оподаткування подарунків від членів сім’ї?

Це визначено ст. 174 ПКУ:

• якщо обдаровуваний – резидент, а дарувальник – теж резидент і родич першого ступеня споріднення, дохід у вигляді вартості подарунка оподатковується за нульовою ставкою ПДФО і взагалі не є об’єктом оподаткування військовим збором;
• якщо ж обдаровуваний – нерезидент, то незалежно від ступеня споріднення йому доведеться сплатити 18% ПДФО плюс 5% військового збору.

Чи є нотаріус податковим агентом?

В нещодавній ІПК від 17.07.2026 №4140/ІПК/99-00-24-03-03 податківці, посилаючись на Закон України «Про нотаріат», нагадала про повноваження нотаріуса:

• нотаріат в Україні посвідчує права та факти, що мають юридичне значення, надаючи їм юридичної вірогідності (ст. 1);
• нотаріус зобов'язаний встановити особу учасників цивільних відносин за паспортом або іншим документом (ст. 43);
• нотаріус має право витребувати від фізичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії (ст. 4 та ст. 46).

У нотаріуса, після прочитання такої ІПК, одразу виникає запитання: оскільки я зобов’язаний встановлювати особу і можу вимагати документи, то, мабуть, саме я й маю з’ясувати, резидент переді мною чи ні? Інакше навіщо ці нагадування саме в консультації про оподаткування?

Нотаріус у запиті на коментовану ІПК не став здогадуватися. Він прямо спитав:

• хто ж визначає резидентський статус фізичної особи, коли йдеться про продаж майна, спадщину чи дарування?

Що відповіла ДПС на запит нотаріуса?

Відповідь ДПС (ІПК від 15.09.2026 №5488/ІПК/99-00-24-03-03) виявилася розлогою, фундаментальною і кардинально відмінною від попередніх.

Спочатку ДПС докладно переказала пп. 14.1.213 ПКУ щодо визначення статусу резидента. Податківці нагадали критерії:

1. Наявність місця проживання в Україні.
2. Якщо є житло і в іншій країні – враховується постійне місце проживання (не менше 1 року проживання без обмеження певною метою).
3. Якщо постійне житло є в обох країнах – оцінюється центр життєвих інтересів (тісніші особисті чи економічні зв’язки, місце проживання родини або реєстрація як ФОП).
4. Якщо центр інтересів визначити неможливо – застосовується правило 183 днів перебування в Україні протягом податкового року.
5. Якщо і це не працює – вирішальним є громадянство України.

Нагадала ДПС також, що достатньою підставою для визнання резидентсва є самостійне визначення особою основного місця проживання або реєстрація самозайнятою особою.

Потім ДПС знову навела вже знайомі нам положення Закону України «Про нотаріат» про встановлення особи і право витребувати документи.

Але фінальний висновок зовсім не такий, як його варто було б очікувати з огляду на наведені в ІПК аргументи.

Висновок ДПС:

Для визначення статусу резидента України з метою оподаткування доходів, отриманих від продажу рухомого / нерухомого майна або у вигляді спадщини (подарунку) визначається самостійно фізичною особою відповідно до критеріїв, визначених положеннями пп. 14.1.213 ПКУ, тобто до повноважень контролюючого органу не відноситься функція визначення резидентського статусу фізичної особи.

Отже, ДПС сказала чітко, що податківці не мають жодного відношення до визначення резидентського статусу фізичної особи (хоча відповідні довідки про статус податкового резидента вони видають і наводять роз'яснення, як їх отримати). Нотаріус, виходить, теж не повинен цим займатися.

Тобто, свій статус має визначити сама фізична особа.

Хто несе відповідальність за неправильне визначення статусу резидента?

Виходить класична колізія: в одному випадку податківці підштовхують нотаріуса до виконання визначення статусу резидента, а в коментованій ІПК – прямо зазначають, що статус обирає сама фізична особа під власну відповідальність.

Але чи правда, що до нотаріусу не буде жодних претензій, якщо, скажімо, обдарований свідомо чи помилково вкаже неправдиву інформацію про свій резидентський статус?

В ще одному роз’ясненні податківці прямо кажуть: оскільки нотаріуси виконують функції податкового агента в частині подання інформації про посвідчені договори, за порушення порядку подання такої інформації передбачена відповідальність. За неподання або невчасне подання відомостей, а також за помилки у звітах передбачено штрафи: 1020 грн – за перше порушення; 2040 грн – за повторне порушення протягом року.

Втім, це давній конфлікт між ДПС, Мінюстом та Нотаріальною палатою, чи вважати нотаріуса податковим агентом, про який йдеться, зокрема, тут. Спливає час, а проблему досі не вирішено.

Що ж робити нотаріусу і фізособі?

Логічний порядок дій, який випливає з обох консультацій ДПС, таких:

• фізична особа сама заявляє свій статус. Оскільки ДПС офіційно визнала, що резидентський статус визначається самостійно фізичною особою, нотаріусу доцільно брати від сторони угоди письмову заяву-підтвердження про те, що вона вважає себе резидентом/нерезидентом України на підставі конкретних критеріїв ПКУ;
• нотаріус, користуючись правом витребувати документи, просить підтвердження того, на що особа посилається. Ймовірніше за все нотаріус обмежиться паспортом і довідкою про реєстрацію місця проживання. Можливо, фізособа надасть ще і довідку про статус резидента України. Визначати центр життєвих інтересів нотаріус не буде – це не входить в його компетенцію;
• чисто теоретично, якщо документів недостатньо або вони суперечливі – нотаріус має право відмовити у вчиненні дії до усунення сумнівів (якщо від цього залежить сума податків, яка має бути сплачена до нотаріальної дії).

Висновок

ДПС в коментованій ІПК говорить, що ніхто офіційно не визначає резидентський статус, крім самої фізичної особи. Але нотаріусу при цьому нагадують, що він може (і, фактично, повинен) вимагати документи на підтвердження такого статусу.

Тому поки законодавство і практика податкових консультацій залишаються такими, нотаріусу доводиться фіксувати заяви осіб про їх статус і збирати під них максимум підтверджень. Не тому, що він «визначає» резидентство. А тому, що за переконанням ДПС саме він потім відповідатиме за правильність сплаченої суми.

Де почитати більше про податкове резидентство громадян?

• Нерухомість в Україні дарується родичу за кордоном: ДПС роз'яснила правила сплати ПДФО та військового збору
• Громадянин залишається податковим резидентом України навіть у разі тривалого перебування за кордоном, – ДПС
• Як довести, що громадянин не є податковим резидентом України: постанова Верховного Суду та практичні наслідки
• Оподаткування спадщини: хто нараховує, хто сплачує та яку ставку застосовувати?