Згідно з пп. 169.4.2 ст. 164 ПКУ від 2 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями роботодавець платника податку зобов’язаний здійснити, у т. ч. за місцем застосування податкової соціальної пільги, з урахуванням положень абзацу третього п. 167.1 ст. 167 ПКУ, перерахунок суми доходів, нарахованих такому платнику податку у вигляді заробітної плати, а також суми наданої ПСП.
Обов’язок з проведення перерахунку у роботодавця виникає щодо доходів у вигляді заробітної плати, до якої згідно з пп. 14.1.48 ПКУ належать основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом. Згідно з пп. 14.1.47 ПКУ додаткові блага — кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов’язаний з виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.
Статтею 21 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. визначено, що за трудовим договором між працівником та власником підприємства власник зобов’язується за виконану роботу сплачувати працівникові заробітну плату. Водночас згідно з цивільно-правовим договорам виконавець відповідно до ст. ст. 843 та 903 Цивільного кодексу України отримує винагороду за виконану роботу. Отже, до сукупного оподатковуваного доходу для перерахунку ПДФО, крім доходів у вигляді заробітної плати, не включаються доходи фізосіб у вигляді додаткового блага та винагороди за цивільно-правовими договорами, отримані від одного податкового агента.