Відповідно до ст. 122 КЗпП, при скеруванні працівників на підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за ними зберігається місце роботи (посада) і провадяться виплати, передбачені законодавством. Перелік таких виплат встановлено Постановою КМУ від 28.06.97 р. №695 «Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва» (далі — Постанова №695).
Відповідно до п. 1 Постанови №695, за період перепідготовки працівнику має бути виплачено:
— середній заробіток;
— вартість проїзду працівника до місця навчання і назад;
— добові за кожен день перебування в дорозі у розмірі, встановленому законодавством для службових відряджень, при цьому іногородні працівники (тобто працівники, які навчаються поза місцем свого проживання/реєстрації) мають право на добові і протягом першого місяця навчання.
Крім того, на час навчання працівників забезпечують гуртожитком готельного типу. У разі відсутності гуртожитку витрати, пов'язані з наймом житлового приміщення, відшкодовують у порядку, встановленому законодавством для службових відряджень.
Зверніть увагу: вищезазначені виплати здійснюються лише за основним місцем роботи працівника (п. 2 Постанови №695), крім середнього заробітку для працівників освіти, який за ними зберігається за кожним місцем роботи згідно з п. 1 Постанови №695.
Підставою для надання виплат буде належним чином оформлений наказ чи розпорядження про скерування на перепідготовку.
Податкові витрати. Відповідно до пп. 140.1.3 ПКУ, до витрат подвійного призначення відносять:
витрати платника податку на прибуток на професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників робітничих професій, а також у разі якщо законодавством передбачено обов'язковість періодичної перепідготовки або підвищення кваліфікації;
витрати на навчання та/або професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації у вітчизняних або закордонних навчальних закладах, якщо наявність сертифіката про освіту, здобуту в таких закладах, є обов'язковою для виконання певних умов ведення господарської діяльності, в т. ч., але не виключно вищих та професійно-технічних навчальних закладах, фізосіб (незалежно від того, чи перебувають такі особи в трудових відносинах з платником податку), які уклали з ним письмовий договір (контракт) про взяті ними зобов'язання відпрацювати у платника податку після закінчення вищого та/або професійно-технічного навчального закладу і отримання спеціальності (кваліфікації) не менше трьох років.
Директор, звісно, не є працівником робітничої професії, і тому перша підстава його не стосується. Проте податківці в ЄБПЗ (підкатегорія 102.07.10) дотримуються позитивної позиції щодо віднесення до складу податкових витрат на підвищення кваліфікації адмінперсоналу (директора, бухгалтера та ін.) за умови обов'язковості сертифіката про освіту і відпрацювання на підприємстві протягом трьох років (тобто за другою підставою). Звісно, для цього витрати на підвищення кваліфікації директора мають бути документально підтверджені, як це визначено в п. 138.2 ПКУ. У разі виконання всіх вищезгаданих умов підприємство — платник податку на прибуток зможе врахувати понесені витрати на підвищення кваліфікації працівника в податковому обліку.
Щодо ПДФО, то згідно з пп. 165.1.37 ПКУ сума витрат роботодавця у зв'язку з підвищенням кваліфікації (перепідготовкою) платника податку згідно із законом не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізособи. Таким чином, якщо перепідготовка працівника передбачена вимогами законодавства, ПДФО не виникатиме. Інакше вартість підвищення кваліфікації розцінюватиметься як додаткове благо та з урахуванням «натурального» коефіцієнта (п. 164.5 ПКУ), відповідно до пп. 164.2.17 ПКУ, включатися до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу працівника. Зверніть увагу: пп. 165.1.21 ПКУ, який звільняє від оподаткування ПДФО певну вартість навчання фізособи, оплачену роботодавцем, у такому разі не діятиме, бо він поширюється лише на підготовку або перепідготовку фізособи, а не на підвищення її кваліфікації.
Михайло Степанов