Коментар до листа ДФСУ від 20.12.2017 р. №3059/6/99-99-13-02-03-15/ІПК
У коментованому листі податківці наголошують: оскільки працедавцем при застосуванні вахтового методу роботи планується надавати своїм працівникам безоплатно послуги з перевезення від пункту збору до місця роботи і назад, то з метою оподаткування вартість такої послуги включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку як додаткове благо і оподатковується ПДФО на загальних підставах. А отже, такий дохід оподатковуватиметься і військовим збором.
При цьому у випадку з ПДФО, якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, база оподаткування обчислюється за правилами, визначеними п. 164.5 ПКУ. Тобто за допомогою «натурального» коефіцієнта, який у 2017 році становить 1,21951.
Але в цьому випадку, на нашу думку, податківці не праві!
Слід зазначити, що для додаткового блага пп. «а» пп. 164.2.17 ПКУ встановлено певне обмеження. Ним вважається дохід у вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах.
Звісно, про роботи і послуги у цьому підпункті немає жодного слова (лише про майно), але податківці, коли забажають, можуть трактувати цю норму більш широко.
Зокрема, тут вони чітко дають зрозуміти, що проїзд працівників, який має організувати або хоча б профінансувати роботодавець згідно з чинним трудовим законодавством, не є додатковим благом. А отже, його вартість не підлягає оподаткуванню.
Докладно про організацію вахтового методу роботи ви можете прочитати у роз’ясненні від фахівця Мінсоцполітики тут. У ньому згадується Постанова №794/33-82, і зазначається, що вона застосовується в частині, що не суперечить законодавству України.
І так вже вийшло, що у Постанові №794/33-82 така норма є: проїзд працівників від місця їх постійного проживання до пункту збору та місця роботи (об'єкта, ділянки) і назад оплачується підприємством. Тобто роботодавець зобов’язаний оплатити такий проїзд, це вимога трудового законодавства. А раз так, то у коментованому листі податківці не праві – додаткове благо в цьому випадку не виникає.
Втім, до решта випадків податківці ставляться більш суворо і наголошують: проїзд найманого працівника з дому до місця роботи та/або з роботи до дому не пов’язаний з виконанням ним трудової функції та не підпадає під дію КЗпП.
Тож, у разі прийняття керівником підприємства рішення щодо виплати компенсації за проїзд працівнику сума такої компенсації буде оподатковуватися ПДФО за ставкою 18% на підставі пп. 164.2.17 ПКУ. Тобто, саме як додаткове благо, із застосуванням «натурального» коефіцієнта. І не слід забувати про 1,5% військового збору.