Головне управління ДПС у Тернопільській області нагадує, що податок на додану вартість (ПДВ) сплачують ті платники, які здійснюють постачання товарів або послуг на митній території України. Такі операції є об'єктом оподаткування згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПКУ. Іншими словами, якщо товар або послуга продається в межах України, продавець зобов’язаний нарахувати ПДВ.
Щоб зрозуміти, коли саме виникає обов’язок нарахувати ПДВ, потрібно звернутися до пункту 187.1 статті 187 ПКУ. Там вказано, що податкові зобов’язання виникають у той момент, коли відбувається одна з двох подій – або отримано оплату, або фактично відбулося постачання товарів чи послуг. Подія, яка сталася раніше, вважається датою виникнення податкового зобов’язання. Якщо гроші надійшли раніше (на рахунок, готівкою чи в електронному вигляді), то з цього моменту і виникає обов’язок нарахувати ПДВ. Якщо ж товар або послуга були передані раніше – саме ця дата є визначальною.
Якщо йдеться про послуги, то датою постачання вважається дата складання документа, який підтверджує факт їх надання. Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» №996-XIV, якщо документ складено в електронній формі, береться до уваги дата, зазначена у самому документі, навіть якщо підпис наклали пізніше.
Право на нарахування ПДВ і складання податкових накладних мають лише ті особи, які офіційно зареєстровані як платники ПДВ – це регламентовано статтею 183 ПКУ, а також підтверджено пунктом 201.8 статті 201 ПКУ. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), дає покупцю право включити ПДВ до податкового кредиту – про це зазначено у пункті 201.10 статті 201 ПКУ.
Цікавим і важливим є також положення, що податковий кредит можна нарахувати навіть тоді, коли товари чи послуги ще не використовуються в господарській діяльності або такі операції ще не відбулися. Це прямо передбачено пунктом 198.3 статті 198 ПКУ.
Однак якщо придбані з ПДВ товари чи послуги починають використовуватись у діяльності, що не є об’єктом оподаткування (наприклад, безкоштовна передача, використання у власних цілях, некомерційні проєкти тощо), підприємець зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання. У такому разі слід скласти зведену податкову накладну не пізніше останнього дня звітного періоду. Це передбачено пунктом 198.5 статті 198 ПКУ, у якому зазначено чотири випадки, коли таке зобов’язання виникає:
- якщо товари/послуги використовуються в операціях, що не є об’єктом оподаткування (стаття 196 ПКУ);
- якщо вони використовуються в операціях, звільнених від ПДВ (стаття 197 ПКУ, підрозділ 2 розділу ХХ ПКУ, міжнародні договори);
- якщо активи передаються всередині підприємства для невиробничих потреб;
- якщо активи використовуються в не господарській діяльності платника податку.
Окремо варто звернути увагу на ситуацію, коли підприємець ще не був зареєстрований платником ПДВ, але вже отримав передоплату за товар. Якщо після цього товар купується з ПДВ і постачається вже в період, коли особа стала платником, то такий платник має нарахувати податкові зобов’язання згідно з пунктом 198.5 статті 198 ПКУ. Причина в тому, що в момент отримання передоплати підприємець ще не мав статусу платника ПДВ, і тому ця операція вважається такою, що не оподатковувалась. А отже, при подальшому використанні товарів у звичайній господарській діяльності потрібно окремо донарахувати ПДВ.