- Чи обов’язково при зазначенні ціни в договорі вказувати ПДВ окремо?
- Чому штраф на постачальника за нереєстрацію ПН неможливо стягнути?
- Чи можна затримати оплату, якщо постачальник не реєструє ПН?
- Чи відповідає постачальник за податкові ризики?
- Висновок
Чи обов’язково при зазначенні ціни в договорі вказувати ПДВ окремо?
ПКУ цієї вимоги не містить. Немає її ані в ст. 632 ЦКУ, ані в ст. 9 Закону про бухоблік, ані в Положенні №88. Чи не єдиний документ, який містить конкретну вимогу – це Закон про захист прав споживачів. В ч. 3 ст. 15 цього Закону говориться: «Ціна продукції повинна включати в себе всі податки та неподаткові обов'язкові платежі, які відповідно до законодавства сплачуються споживачем під час придбання відповідної продукції». Але і ця норма не вимагає зазначати уму ПДВ окремо.
На практиці ж фраза «ціна включає всі податки та збори» звучить гучно, але не конкретно.
Увага!
Якщо операцію оподатковують ПДВ, у договорі варто чітко визначити ціну без ПДВ, суму ПДВ та загальну ціну.
Ще важливіше – визначити документи, які має скласти постачальник, та строки їх надання покупцю. Але тут є тонка межа, у якій часто й ховається найбільший ризик: при створенні договорів досі копіюють пункт на кшталт «постачальник зобов'язаний зареєструвати податкову накладну, а в разі порушення сплачує штраф 20% від вартості товару» – і вважають, що це автоматично захищає покупця.
Чому штраф на постачальника за нереєстрацію ПН неможливо стягнути?
Обов'язок скласти та зареєструвати податкову накладну виникає з норм Податкового кодексу України, а не з договору. Стягнути договірний штраф або пеню за нереєстрацію чи несвоєчасну реєстрацію податкової накладної (ПН) в ЄРПН через суд неможливо. Позиція судів у цьому питанні остаточно сформована Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (ОП КГС ВС) у постанові від 06.02.2026 року у справі №904/2953/24.
Суд виснував, що включення до тексту договору умов про штраф чи пеню за порушення податкового законодавства суперечить імперативним нормам права. Таке регулювання не створює юридичних наслідків і не є підставою для застосування господарської відповідальності. Усталеність такого підходу підтверджується й пізнішою практикою ВС (наприклад, у постанові від 04.08.2026 р. у справі №908/2213/25).
Увага!
Сам по собі пункт договору «за нереєстрацію або несвоєчасну реєстрацію податкової накладної постачальник сплачує штраф 20% від вартості товару» не гарантує, що такий штраф буде стягнутий через суд.
Практичний захист бізнесу – стягнення збитків (а не штрафу). Велика Палата Верховного Суду (постанова від 05.06.2019 р. у справі №908/1568/18) визнала право покупця на відшкодування збитків у розмірі втраченого податкового кредиту. Якщо продавець не зареєстрував ПН і покупець через це остаточно втратив право на кредит (минув встановлений ПКУ строк), суди задовольняють позови про стягнення такої суми як прямих збитків.
Чи можна затримати оплату, якщо постачальник не реєструє ПН?
Так, це є легальним і одним з найефективніших заходів боротьби з порушниками.
Для цього в договорі прописують умову, за якою остаточний розрахунок за товар/послугу (або частина оплати в розмірі 20% ПДВ) здійснюється покупцем виключно після надання постачальником підтвердження про успішну реєстрацію ПН в ЄРПН. Це захищає оборотні кошти покупця без потреби звертатися до суду.
У договорі це положення може виглядати так:
Покупець здійснює оплату вартості Товару в такому порядку: 80% ціни Товару (без урахування суми ПДВ) Покупець сплачує протягом ___ робочих днів з дати підписання видаткової накладної. Суму ПДВ Покупець сплачує протягом ___ робочих днів з дати реєстрації Постачальником відповідної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. У разі зупинення реєстрації податкової накладної строк оплати суми ПДВ обчислюється з дати її реєстрації в ЄРПН або з дати прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної за результатами розгляду скарги/документів Постачальника.
Практична порада:
Сторони можуть окремо прописати умови оплати суми ПДВ за договором на випадок, якщо скарга не буде задоволена на рівні ДПСУ та постачальник вимушений буде звернутись до суду. Адже ця ситуація може затягнутись на рік-півтора.
Чи відповідає постачальник за податкові ризики?
Фраза в договорі на кшталт «постачальник відповідає за всі податкові ризики» звучить заспокійливо, але юридично менш корисна, ніж здається.
Наявність такого пункту не означає автоматичного відшкодування будь-якої суми, яку податкова донарахує покупцю. Для стягнення збитків у спорі доведеться окремо довести порушення договору, самі збитки, їх розмір і причинний зв'язок між діями контрагента та втратами.
Саме тому формулювання «відшкодовує всі податкові втрати Покупця» може виявитися не менш проблемним, ніж «усі ризик несе постачальник» – обидва намагаються одним реченням перекласти на партнера весь ризик, замість розкласти його на конкретні обов'язки: надати документ, зареєструвати ПН, повідомити про блокування, дотриматися погодженого строку, компенсувати визначені договором наслідки порушення.
Принцип свободи договору закріплений у ст. 627 ЦКУ, а ст. 628 і 629 визначають зміст договору та його обов'язковість для сторін. Але свобода договору – це не свобода ігнорувати чи скасувати Податковий кодекс.
Тому хороше договірне формулювання не говорить: «Постачальник несе усі податкові ризики». Воно говорить значно конкретніше: ось що ти, як сторона договору, зобов'язаний зробити, ось у який строк, ось що станеться, якщо ти цього не зробиш.
Свого часу бізнес практикував укладення додатків до договору, де прописували окремо відповідальність за штрафи та донарахування за результатами проведених податкових перевірок. Втім, такі положення, як показує практика, не прижились, їх замінили окремими чіткими зобов'язаннями та відповідальністю за їх невиконання, а не в загальному з прив'язкою до актів перевірок.
Тобто замість фрази «Постачальник відповідає за всі податкові ризики» набагато корисніше конкретизувати, що саме повинен зробити постачальник, у який строк, якими документами це підтверджується та що буде, якщо він цього не зробить.
Приклад 1
Підприємство купує товар у платника ПДВ.
В договорі можна зазначити:
«Постачальник зобов'язується скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну за кожною операцією з постачання товару в строки та порядку, визначених Податковим кодексом України, та забезпечити можливість її своєчасного отримання Покупцем в електронному кабінеті. У разі зупинення реєстрації податкової накладної Постачальник зобов'язується протягом ___ робочих днів з моменту отримання відповідної інформації повідомити про це Покупця та вжити передбачених законодавством заходів для її реєстрації, у тому числі надати необхідні пояснення та документи. У разі невиконання зазначених обов'язків Постачальник відшкодовує Покупцю документально підтверджені збитки, завдані таким порушенням, у порядку та в межах, установлених Договором і законодавством України».
Чому такий варіант кращий?
У ньому немає спроби перекласти на постачальника чужий податковий обов'язок. Натомість сторони домовляються про конкретну поведінку: зареєструвати ПН, повідомити про проблему, вжити заходів для її усунення та компенсувати визначені договором наслідки свого порушення.
Приклад 2
Покупець хоче захиститися від раптової зміни податкового статусу постачальника.
В договорі можна зазначити:
«Постачальник зобов'язаний до моменту здійснення постачання повідомити Покупця про зміну свого статусу платника ПДВ, анулювання реєстрації платника ПДВ або виникнення інших обставин, які відповідно до законодавства можуть вплинути на порядок оподаткування операції. У разі порушення цього обов'язку Постачальник відшкодовує Покупцю документально підтверджені збитки, безпосередньо спричинені таким порушенням, якщо інше не встановлено законом або цим Договором».
Висновок
Перевірка контрагента і пункти про ПДВ працюють за одним і тим самим принципом, що й предмет договору з попередньої статті: загальна, красива фраза нічого не гарантує, якщо за нею не стоїть конкретний, перевірюваний механізм.
«Контрагент перевірений за ЄДР» і «постачальник відповідає за всі ризики» звучать заспокійливо – але однаково мало важать для суду чи податкової, якщо немає документального підтвердження того, хто що мав зробити і чи зробив.
Увага!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook
Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!
Доступ до повного тексту цієї статті без реклами можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Ще не передплатник, проте теж хочете скористатись такою можливістю?
Оформіть пакет «Мій асистент» усього за 199 грн/міс або спробуйте безкоштовну передплату на 14 днів прямо зараз
