Коментар до листа від 22.02.2018 р. №725/6/99-95-42-03-15/ІПК
ДФСУ в коментованій індивідуальній консультації розглянула віднесення сум ПДВ до податкового кредиту на підставі рахунку, який виставляється платнику податку за надані послуги.
Нагадаємо, що не будь-які рахунки є підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, а лише ті, що визначені у пп. «а» п. 201.11 ПКУ. До них належать:
- готельний рахунок;
- рахунок, що виставляється платнику податку за послуги зв’язку;
- рахунок за інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку.
І ще одна обов’язкова умова! Ці рахунки повинні містити загальну суму платежу, суму ПДВ та податковий номер продавця. Зазначена вимога не поширюється на рахунки, форма яких встановлена міжнародними стандартами.
Також звертаємо увагу на індивідуальну консультацію ДФС від 22.08.2017 р. №1700/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, в якій податківці повідомляють, коли у роботодавця виникає право на податковий кредит за готельним рахунком, який йому надає працівник разом з авансовим звітом. Датою формування податкового кредиту в цьому випадку є дата подання авансового звіту. І перенести реалізацію такого права на наступні звітні періоди платник ПДВ не може. Норма п. 198.6 ПКУ, яка дозволяє користуватися правом на податковий кредит протягом 1095 днів, працює лише щодо податкових накладних/розрахунків коригування!
Тому, як зазначають податківці у коментованому листі, якщо платник ПДВ не включив до складу податкового кредиту у звітному періоді суми ПДВ на підставі документів, які без отримання ПН дають право на податковий кредит, то він зазначені суми ПДВ може включити до складу податкового кредиту лише шляхом подання уточнюючого розрахунку за звітний період, в якому виникло таке право (з урахуванням строків давності, передбачених ст. 102 ПКУ).