ДФС у Закарпатській області в індивідуальній консультації від 04.05.2018 р. №1993/ІПК/07-16-12-01-10 нагадала, що об’єктом оподаткування ПДВ, зокрема, є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. При цьому порядок визначення місця постачання товарів/послуг наведено у статті 186 ПКУ.
Отже, правило просте: якщо місце надання послуг, визначене за ст. 186 ПКУ, це митна територія України, то вартість таких послуг є базою для нарахування ПДВ (не забудьте і про другий абзац п. 188.1 ПКУ). Якщо ж вважатиметься, що послуги були надані за кордоном, то і ПДВ не буде.
Зокрема, п. 186.3 ПКУ містить перелік послуг, місце постачання яких визначається відповідно місця реєстрації їх отримувача. До цього переліку відносяться, зокрема:
- консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем;
- надання персоналу, у тому числі якщо персонал працює за місцем здійснення діяльності покупця.
Своєю чергою, місце постачання послуг, яке не зазначене у п. 186.2 та 186.3 ПКУ, визначається, виходячи з місця реєстрації їх постачальника.
Зверніть увагу: податківці наголошують на різниці у термінах «посередництво у працевлаштуванні за кордоном» та «послуги з надання персоналу»! Це різні послуги, про що докладно йдеться у Законі про зайнятість.
Відповідно, такі послуги мають різне місце постачання у контексті статті 186 ПКУ:
- послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном не зазначено у п. 186.3 ПКУ, тому їх місце постачання визначається за п. 186.4 ПКУ, як місце реєстрації постачальника. І відповідно, оскільки постачальник резидент України і платник ПДВ, то такі послуги оподатковуються ПДВ за ставкою 20%;
- послуги з надання персоналу зазначено у п. 186.3 ПКУ, таким чином місце їх постачання визначається за місцем реєстрації отримувача таких послуг. Тобто, якщо отримувач таких послуг нерезидент, то відповідно такі послуги не є об’єктом оподаткування ПДВ.
Як визначити, під яку категорію підпадають послуги із забезпечення нерезидента трудовими ресурсами?
Спочатку можна спробувати розібратися самостійно.
За ст. 36 Закону про зайнятість до послуг з посередництва у працевлаштуванні належать пошук роботи та сприяння у працевлаштуванні особи, добір працівників відповідно до замовлень роботодавців (у тому числі іноземних) у межах укладених з роботодавцями договорів (контрактів). Докладно такі послуги стосовно замовників-нерезидентів описані в ст. 38 цього Закону.
А ось найм працівників для подальшого виконання ними роботи в іншого роботодавця регулюється ст. 39 Закону про зайнятість. Ця стаття передбачає таку роботу саме в Україні, проте, звісно, що замовником таких робіт може бути й нерезидент.
Податківці зазначили, що вони поділити такі послуги безсилі, тай і не входить таке питання до їхньої компетенції. Проте порадили звернутись з ним до Мінекономрозвитку.
Висновок Мінекономрозвитку буде для платника податків документом, за яким визначається, чи відносяться надані послуги до категорії «консультаційні послуги та послуги з надання персоналу» або «посередництво у працевлаштуванні за кордоном». На підставі цього суб’єкт господарювання відповідно включає суму таких послуг до об’єкта оподаткування ПДВ чи ні.