Декларація з ПДВ: правила складання

Хто складає декларацію з ПДВ?

Відповідь на це питання логічна і дуже проста – це роблять лише платники ПДВ. При цьому під платниками ми маємо на увазі тих, хто зареєстрований податківцями у Реєстрі платників ПДВ. 

Однак є випадки, коли ПДВ сплачується і не зареєстрованими платниками. 

Наприклад, якщо ви здійснюєте імпорт товарів, на митниці вам доведеться сплатити, крім іншого, й ПДВ, виходячи з задекларованої вартості. При цьому і вартість, і суму ПДВ ви зазначите в митній декларації, а декларацію з ПДВ вам надавати податківцям не доведеться. 

Інший випадок – коли неплатник ПДВ – суб’єкт господарювання отримує послуги від нерезидента на митній території України. При цьому такому СГ доведеться сплатити ПДВ «зверху» вартості придбаних послуг. Та оскільки він не платник, декларацію з ПДВ він не надаватиме. Проте подаватиме інший звіт – розрахунок ПЗ з ПДВ (про який ми розповімо в іншій статті).  

Чинна форма декларації 

Коли ми говоримо в цій статті про декларацію з ПДВ, ми маємо на увазі чинну форму, затверджену наказом Мінфіну від 28.01.2016 р. №21 (у редакції наказу Мінфіну від 23.03.2018 р. №381). 

Ця декларація складається із власне декларації та 9 додатків до неї. З цього всього платник ПДВ може скласти звіт майже на всі випадки життя. 

А якщо раптом він вирішить, що чинна форма декларації не дозволяє відобразити усі моменти, які впливають на оподаткування та суму ПДВ до сплати в бюджет, він має право скласти доповнення у довільній формі, яке слід подати податківцям разом із декларацією (з поясненням мотивів його подання). Платник ПДВ, який подає звітність в електронній формі, подає таке доповнення в електронній формі. Таке право передбачене п. 46.4 ПКУ. 

У які строки подається декларація?

На сьогодні більшість платників ПДВ звітує щомісячно. 

Але, як зазначено ст. 202 ПКУ, іноді у випадках, особливо визначених ПКУ, застосовується звітний період - календарний квартал.

Зокрема, квартальний звітний період можуть обрати платники єдиного податку. Докладніше про це читайте тут>>

Звітний період (тобто період, за який складається декларація, місяць або квартал) визначає граничні строки її подання та сплати суми ПДВ за нею в бюджет. 

Якщо декларація місячна, то і граничний строк її подання місячний (тобто 20 календарних днів після закінчення звітного періоду).

Якщо декларація квартальна, то граничний строк її подання квартальний (тобто 40 календарних днів після закінчення звітного періоду). 

Відповідно строк сплати податку за такими деклараціями – 10 календарних днів після закінчення граничного строку їх подання. 

Це встановлено п. 49.18 ПКУ та  п. 57.1 ПКУ. Докладніше про це можна прочитати тут>>

Коли декларацію можна не подавати?

Декларація з ПДВ складається окремо за кожен звітний період, і єдиний показник, який переноситься з поданої декларації у наступну, це від’ємне значення податку.

Отже, цілком може статися, що подавати доведеться «пусту» декларацію – лише із заповненою заголовною частиною, без додатків. Чи обов’язково її подавати? Ні. 

Доказом такого права (заборони подавати «пусті» декларації немає!) є п. 49.2 ПКУ. 

Платник податків зобов’язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків. З цього правила випливає і зворотне:  якщо немає чого декларувати, подавати декларацію платник не зобов’язаний. Хоча може.     

Як подати декларацію в ДФС?

У звичайному випадку у платника податків є вибір, яким шляхом звітувати до ДФС. Але у декларації з ПДВ є особливість – щодо неї у платника ПДВ вибору немає. Декларація з ПДВ подається до ДФС виключно в електронному вигляді. Це встановлено п. 49.4 ПКУ. 

Тобто, платнику ПДВ доводиться проходити весь шлях, пов'язаний з електронним документообігом із контролерами: 

• оформити електронний цифровий підпис (з 07.11.2018 р. – електронний підпис, про що ми писали тут);
• укласти з органом ДФС за місцем обліку договір про визнання електронних документів, відповідно до розділу ІІІ Порядку №557; 
• складати декларації в електронному вигляді і надсилати їх ДФС за допомогою відповідного програмного забезпечення, після підписання ЕЦП посадових осіб та печатки (за наявності). 

Свідченням того, що декларація була прийнята податківцями, є квитанція №2 від ДФС (квитанція 1 свідчить лише про те, що декларація була ними отримана). При цьому єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв’язку в електронній формі є недійсність ЕЦП такого платника податків, у тому числі у зв’язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки (п. 49.3 ПКУ). 

Але у разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність в паперовому вигляді особисто (через уповноважену особу) або поштою (листом із повідомленням про вручення та з описом вкладення). Спеціальні правила поштового пересилання податківцям звітів встановлені п. 49.5-49.7 ПКУ.  

А ще ВСУ вважає, що ДФС має приймати і паперову звітність  з ПДВ, якщо вона складена та подана правильно (постанова Верховного Суду від 31.07.2018 р. у справі №810/1570/16). Наш коментар до цієї постанови читайте тут>> 

Ну, що ж, з формою і шляхом звітування розібрались, наявність ЕЦП та програмного забезпечення перевірили. Пристібаємо ремні і починаємо складати декларацію! 

Як складати декларацію?

Почнемо розгляд декларації з ПДВ із, здавалося б,  найпростішого варіанту – жодної  зовнішньоекономічної операції, «умовних» постачань, звільнених від ПДВ операцій та нульових ставок. Основна ставка ПДВ 20%. Але і в такому випадку бувають цікаві ситуації. 

Приклад 1. Підприємство – платник ПДВ придбало 100 шт. товарів на 120 тис. грн (в т.ч. 20 тис. грн ПДВ) і продало їх цілком за місяць на 180 тис. грн (в т.ч. 30 тис. грн ПДВ). Податкові накладні підприємство склало та зареєструвало вчасно, те саме зробили і всі постачальники. Як це все відобразити в декларації з ПДВ, якщо звітний період - місяць?  

В такому випадку складається декларація з ПДВ у складі власне декларації та додатку 5 до неї. 

Заповнення заголовної частини декларації ми зараз докладно не розглядатимемо, там все досить просто:

• платник наводить власні дані і дані органу ДФС, до якого подається декларація
• зазначається звітний період (місяць або квартал, рік), за який подається декларація
• зазначається вид декларації (звітна – якщо декларація подається вперше, звітна нова – якщо декларація за цей звітний період раніше вже подавалася, але граничний строк її подання ще не закінчився, проте виникла необхідність виправити помилки). 

Ті ж самі дані повторюються і в заголовній частині додатку 5. 

А що ж в табличній частині? 

Знайомимося: декларація! 

Таблична частина декларації  (або «власне декларації», як ми її називаємо за текстом) складається з трьох розділів: 

1. Податкові зобов’язання (розділ І);
2. Податковий кредит (розділ ІІ);
3. Розрахунки за звітний період (розділ ІІІ).

Нижче цих розділів наводиться довідкова, але важлива інформація: щодо додатків, які подаються разом із декларацією, щодо застосування касового методу податкового обліку, щодо того, що це останній звітний період через анулювання платника податку тощо.  Однак сума податку до сплати визначається саме у розділі ІІІ декларації. 

Зверніть увагу: усі показники у декларації проставляються у гривнях без копійок з відповідним округленням за загальновстановленими правилами.

Розділи І та ІІ мають не лише пронумеровані рядки, а й колонки – А та Б. У колонці А в усіх необхідних випадках проставляються обсяги постачання (придбання) без урахування ПДВ, сума податку вказується у колонці Б. «Хрестики» у комірках колонки А та колонки Б означають, що ці комірки не заповнюються.

Які ж рядки треба заповнити в декларації у ситуації за Прикладом 1? 

1) Спочатку відображаємо продаж товарів (розділ І):  

• вартість проданих товарів, до яких застосована основна ставка ПДВ 20%, відображається у рядку 1.1, колонка А. Це сума 150 000,00 грн – обсяг продажу без врахування ПДВ (зазначаємо цифру 150 000);

• сума ПЗ з ПДВ за такими товарами відображається у колонці Б, це сума 30 000,00 грн (зазначаємо цифру 30 000). 

Оскільки інших операцій, за якими виникає ПЗ, у платника не було, то це ж значення колонки  Б потрапить до підсумкового рядка 9 (це легко перевірити з формули, яка наведена у назві цього рядка!). 

2) Далі показуємо придбані товари (розділ ІІ): 

• вартість придбаних товарів без урахування ПДВ відображається у рядку 10.1, колонка А. Це сума 100 000,00 грн (зазначаємо цифру 100 000);
• сума ПК з ПДВ за такими товарами відображається у колонці Б. Це сума 20 000,00 грн (зазначаємо цифру 20 000). 

Оскільки інших операцій, за якими виникає ПК, у платника не було, то це ж значення колонки  Б потрапить до підсумкового рядка 17. 

3) Рахуємо результат – різницю між  ПЗ та ПК, тобто між значеннями рядків 9 та 17 декларації (розділ ІІІ).  Оскільки в цьому випадку ПЗ більше за ПК, то різниця позитивна (30 000 – 20 000 = 10 000)  і вона потрапляє до рядка 18. 

Все, на цьому складання «власне декларації» закінчено. Але тепер це все треба розшифрувати у розрізі контрагентів у додатку 5. 

Які рядки треба заповнити у додатку 5 в ситуації за Прикладом 1? 

1) Відображаємо продаж товарів в розрізі покупців в Таблиці 1. Це означає, що ми маємо підсумувати продаж цих товарів за однаковими ІПН покупців (якщо на одного покупця було протягом місяця складено більше однієї податкової накладної).

Спочатку відображаються дані щодо покупців-платників ПДВ, а потім – у рядку «Інші в розрізі умовних ІПН: 100000000000» відображаємо дані щодо покупців-неплатників ПДВ.

Підсумовані за ІПН покупців дані наводяться із зазначенням періоду складання податкових накладних (в нашому випадку тут все просто – це звітний місяць), обсягу постачання та суми ПДВ.

Загальний підсумок цієї розшифровки зазначається у рядку «Усього за звітний (податковий) період (рядок 1 декларації), у тому числі:». Звісно, це суми обсягів постачання та ПДВ. І ці дані мали б співпадати з підсумком рядка 1, але, насправді, в чинній формі декларації цей рядок в колонках А і Б має позначку «х» - тобто не заповнюється. Тож цей підсумок має дорівнювати сумі рядків 1.1 та 1.2 декларації – за ставками 20% та 7%.  В нашому випадку значення з цього рядка мають співпадати із значеннями рядка 1.1 декларації, тому що у нас одна ставка 20%.

Та не забуваємо про ось це «у тому числі» - якщо б частиною проданих товарів були необоротні активи (основні засоби, нематеріальні активи або ж інші необоротні матеріальні активи), то довідково і окремо потрібно було показати обсяги такого постачання і ПЗ з ПДВ за ним.   

2) Відображаємо покупку товарів в розрізі постачальників в Таблиці 2.

Заповнення цієї таблиці аналогічне до заповнення Таблиці 1 – єдине, що тут вже не буде умовних ІПН, а будуть цілком реальні, що належать постачальникам-платникам ПДВ, які надали нам податкові накладні.   

Приклад 2. Беремо умови Прикладу 1, але зазначаємо, що підприємство не зареєструвало своєчасно податкові накладні на реалізацію товару.  Що зміниться в такому випадку в декларації та в додатку 5? 

В самій декларації – нічого. Адже за законом ПЗ з ПДВ виникають не за датою реєстрації податкових накладних, а на дату відвантаження товарів або отримання авансів за них (ст. 187 ПКУ). Тому, навіть якщо продавець не зареєстрував податкові накладні вчасно (строки реєстрації див. у п. 201.10 ПКУ), ПЗ з ПДВ він має визнати вчасно – у тому звітному періоді, в якому ці події відбулися.  А ось в додатку 5 треба буде додатково заповнити Таблицю 1.1. 

Що в ній зазначається, в принципі, можна зрозуміти з назви цієї Таблиці: «Відомості з таблиці 1 (Д5) (додаток 5) про включені суми податку на додану вартість, вказані в податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних на дату подання податкової декларації з податку на додану вартість, до суми податкових зобов'язнь за звітний (податковий) період».

Ця Таблиця відносно нова (ми її заповнюємо, починаючи зі звітного періоду червень 2018 р./ІІ квартал). Про те, як вона складається, ми розповідали тут>>

Зі самої Таблиці зрозуміло, що в ній треба зазначити відомості у розрізі податкових накладних (із наведенням їх дат та номерів), які були складені у поточному звітному періоді і не були своєчасно зареєстровані. Якщо поставка була одна (одному покупцю), то підсумки за Таблицями 1 та Таблицею 1.1 – співпадатимуть. 

При цьому, на відміну від Таблиці 1, дані з Таблиці 1.1 до декларації не переносяться – вони наводяться довідково, з тих даних, які вже в Таблиці 1 відображені і до декларації з неї вже потрапили. 

Приклад 3. Беремо умови Прикладу 1, але зазначаємо, що було повернення товару. Наприклад, покупець повернув 1 шт. товару (ціна продажу 1800 грн, в т.ч. ПДВ 300 грн) у зв’язку з невиправним браком. А продавець, своєю чергою, повернув цей товар виробнику-постачальнику (ціна придбання 1200 грн, в т.ч. ПДВ 200 грн). Щодо повернення були своєчасно складені та зареєстровані розрахунки коригування до податкових накладних. Як такі операції відобразити в декларації?  

Незважаючи на те, що повернення товару та його продаж (придбання) відбулися в одному звітному періоді, «згорнути» обсяги ПЗ та ПК платник податку не може. 

Для коригування ПЗ в такій ситуації в декларації передбачено окремий рядок 7, а для коригування податкового кредиту – 14.  Але обидва вони вимагають заповнення додатку 1 до декларації. 

Які рядки треба заповнити в декларації у ситуації за Прикладом 3? 

1) Спочатку відображаємо продаж товарів (розділ І):  

• вартість проданих товарів, до яких застосована основна ставка ПДВ 20%, відображається у рядку 1.1, колонка А. Це сума 150 000,00 грн (зазначаємо цифру 150 000);
• сума ПЗ з ПДВ за такими товарами відображається у колонці Б, це сума 30 000,00 грн (зазначаємо цифру 30 000).

Поруч відображаємо повернення товару покупцем (розділ І): 

• вартість повернених товарів, до яких застосована основна ставка ПДВ 20%, відображається у рядку 7, колонка А. Це сума 1500,00 грн (зазначаємо цифру 1500 зі знаком мінус);
• сума ПЗ з ПДВ за такими товарами відображається у колонці Б, це сума 300,00 грн (зазначаємо цифру 300 зі знаком мінус).

До значення колонки  Б підсумкового рядка 9 потрапить різниця між значеннями рядка 1.1 і рядка 7 (30 000 – 300 = 29 700). 

2) Далі показуємо придбані товари (розділ ІІ): 

• вартість придбаних товарів з ПДВ за ставкою 20% відображається у рядку 10.1, колонка А. Це сума 100 000,00 грн (зазначаємо цифру 100 000);
• сума ПК з ПДВ за такими товарами відображається у колонці Б, це сума 20 000,00 грн (зазначаємо цифру 20 000).

Поруч відображаємо повернення товару постачальнику (розділ ІІ): 

• вартість повернених товарів, до яких застосована основна ставка ПДВ 20%, відображається у рядку 14, колонка А. Це сума 1000,00 грн (зазначаємо цифру 1000);
• сума ПЗ з ПДВ за такими товарами відображається у колонці Б, це сума 200,00 грн (зазначаємо цифру 200 зі знаком мінус).

До значення колонки  Б підсумкового рядка 17 потрапить різниця між значеннями рядка 10.1 та рядка 14 (20 000 – 200 = 19800). 

3) Рахуємо результат – різницю між  ПЗ та ПК, тобт між значеннями рядків 9 та 17 декларації (розділ ІІІ).  Результат теж буде позитивний (29 700 – 19 800 = 9 900). 

Однак це не кінець - до рядків 7 та 14 складаємо ще і розшифровку, Таблиці 1 та 2 додатку 1 до декларації. 

Вони складаються за аналогією до додатку 5. Тобто в обох випадках суми рядків декларації слід навести у розрізі контрагентів (у випадку коригування ПЗ – і тих, що мають умовні ІПН). 

Приклад 4. Беремо умови Прикладу 1, але зазначаємо, що товар було придбано у постачальників, але продати цей товар в звітному місяці платник не встиг. Тобто ПК є, а ось ПЗ немає.  Як в такому випадку складається декларація?  

Можливість виникнення від’ємного значення різниці між ПЗ і ПК передбачена п. 200.4 ПКУ. Там же ж зазначаються і можливі шляхи використання такого значення. Визначитись із ними треба до або під час складання декларації, адже кожен шлях має власне і неповторне відображення в декларації та в додатках до неї. 

На початку декларація складатиметься однаково: 

• в розділі І ми не відображаємо нічого (рядок 9 залишається пустим, або, якщо раптом декларація все ж таки подається в паперовому вигляді, з прочерком);
• розділ ІІ ми заповнюємо так само, як зазначено у відповіді до Прикладу 1. До нього складається і додаток 5 з Таблицею 2 в ньому (Таблиця 1, зі зрозумілих причин, не заповнюється).

А ось  заповнення розділу ІІІ може бути різним: існує три шляхи використання від’ємного значення, а отже, і три можливі варіанти заповнення розділу ІІІ та додатків до нього.   

Нагадаємо, що при від’ємному значенні різниці між рядками 9 та 17 (тобто підсумками розділів І та ІІ) декларації, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 ПКУ на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ПКУ на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Варіант перший: у платника ПДВ є борг з цього податку з минулих звітних періодів в сумі 50 тис. грн і він вирішив цей борг погасити. При цьому сума ліміту реєстрації (визначена  відповідно до пункту 200-1.3 ПКУ на момент отримання контролюючим органом податкової декларації) становить:

• 60 тис. грн;
• 18 тис. грн. 

У такому випадку в розділі ІІІ: 

• спочатку заповнюємо рядок 19, де зазначаємо різницю між рядками 17 та 9. За нашими умовами це 20 000. Чому ці рядки раптом змінили свої місця в формулі? Тому що за змістом форми декларації важливо, щоб  у рядку 19 зазначалося позитивне значення (хоча це, як і раніше, від'ємна сума ПДВ);
• далі заповнюємо рядок 19.1. Він то довідковий (на загальний підсумок декларації не впливає), але має велике значення для використання від’ємної суми ПДВ. Оскільки саме в ньому зазначається сума ліміту реєстрації, щоправда, на момент подання (а не на момент отримання податківцями) декларації. Але будемо сподіватися, що ці цифри співпадатимуть. Дізнатися суму реєстраційного ліміту на цей момент можна від податківців за допомогою електронних сервісів, а також вона вказується у квитанції №2, що приходить після успішного прийняття декларації.

А далі слід порівняти значення рядка 19 і ліміту реєстрації. Адже поруч, у рядку 19.1, наводиться сума перевищення від'ємного значення над сумою ліміту реєстрації.

За нашими умовами: 

а) 20 000 – 60 000 = - 40 000. Тобто сума від’ємного значення менша за наявний ліміт реєстрації, тому в рядку 19.1 ми довідково відображаємо лише суму ліміту реєстрації (у спеціально відведеній для цього комірці);

б) 20 000 – 18 000 = 2 000. Саме цю суму ми зазначаємо у рядку 19.1 і ось її платник не може спрямувати на погашення податкового боргу. Звісно, суму ліміту реєстрації у спеціальній комірці треба показати і в цьому випадку. 

Далі в рядку 20 ми відображаємо різницю між значеннями рядків 19 та 19.1:

• 20 000;
• 18 000. 

І, оскільки платник вирішив погасити цією сумою хоча б частку боргу в 50 тис. грн, усю цю суму він відображає у рядку 20.1:

• 20 000;
• 18 000. 

Ось, власне, все щодо заповнення декларації. Додатків до неї (крім вже розглянутого вище Додатку 5) не буде. 

Варіант другий: платник ПДВ вирішив повернути собі суму від’ємного значення цього податку на поточний рахунок шляхом відшкодування з бюджету. 

Тут треба зробити відступ і нагадати, що тема бюджетного відшкодування ПДВ є досить широкою і сама собою має купу нюансів та запитань (розглядати які зараз ми не будемо). 

Уявімо, що платник має право на відшкодування, всі умови він виконав, і залишилось лише подати заяву, щоб отримати кошти з бюджету.

Заява подається у складі декларації з ПДВ, де, власне, і розраховується сума, яку платник може і має бажання відшкодувати. Формою такої заяви є Додаток 4 до декларації, точніше одна з його Таблиць (однак про це – далі). 

Повернемось до розділу ІІІ декларації. В ньому все складаємо аналогічно до першого варіанту, аж до рядка 20 і тут зупиняємось. В рядку 20 ми відображаємо різницю між значеннями рядків 19 та 19.1. І, оскільки платник вирішив повернути цю суму з бюджету, то усю цю суму він відображає у рядку 20.2. 

Але рядок 20.2 декларації має два службові рядки: 20.2.1 та 20.2.2. Чому? 

Тому що у платника ПДВ, насправді, є два шляхи отримання бюджетного відшкодування – отримати «живі гроші» на власний поточний рахунок в банку і врахувати їх в рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу з інших платежів до бюджету. Ось саме ці шляхи і наведено в цих рядках, а докладні дані щодо цифр, які в них відображаються, наводяться в Додатку 4 під варіантами «а» і «б».

Цей рядок вимагає складання одразу двох додатків – 3 та 4. 

Додаток 3, можна сказати, цільовий – і це видно з його назви. В ньому розраховується сума ПДВ, яку можна повернути: 

• в рядку 1 Таблиці 1 ми зазначаємо невикористаний залишок від'ємного значення ПДВ (з декларації рядок 20 – рядок 20.1). В нашому випадку – це 20 000;
• в рядку 2 Таблиці 1 наводиться та частка цього залишку, яка була оплачена (тобто, за якою немає заборгованості перед постачальниками або бюджетом).

Розшифровка цієї суми наводиться у Таблиці 2 додатку 3, і значення її повинно відповідати значенню графи 7 рядка «Усього» цієї Таблиці.  

• в рядку 3 цієї Таблиці  розраховуємо різницю між значенням рядка 1 та рядка 2. Ось це і є сума бюджетного відшкодування, яку можна отримати і саме вона має зазначатися у рядку 20.2 декларації.

В Додатку 4 заповнюємо лише рядки на початку (після заголовної частини) і Таблицю 1.  Як зазначено вище, у платника ПДВ, насправді, є два шляхи отримання бюджетного відшкодування – отримати кошти на власний поточний рахунок в банку і врахувати їх в рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу з інших платежів до бюджету. Ось саме ці шляхи і наведено в Додатку 4 під варіантами «а» і «б». 

У варіанті «а» платник зазначає реквізити свого банківського рахунку, на яких бажає отримати кошти. 

У варіанті «б» - заповнює Таблицю 1, де зазначає код бюджетної класифікації та номер рахунку в Казначействі, на які треба перерахувати суму бюджетного відшкодування.  Оскільки таких рахунків може бути кілька, то в кожному рядку Таблиці 1 зазначається ще й (словами та цифрами) сума, яку слід перерахувати.  

Звісно, що значення цих сум має відповідати значенню рядків 20.2.1 (варіант «а») та 20.2.2 (варіант «б») декларації. 

Варіант третій: платник ПДВ вирішив віднести суму від'ємного значення цього податку до податкового кредиту наступного звітного періоду. 

В такому випадку сума з рядка 20 відображається також у рядку 20.3. І звідти потрапляє до рядка 21 декларації.  

І ось тут ми стикаємось із славнозвісним додатком 2, у Таблиці 1 якого цю суму слід розшифрувати в розрізі місяців та років її виникнення. Адже значення рядка «Усього» цієї Таблиці має відповідати значенню рядка 21 декларації. 

Зверніть увагу: податківці вважають, що при заповненні як додатка 2 (Д2), так і таблиці 2 додатка 3 (Д3) до декларації з ПДВ доцільно застосовувати принцип хронології формування від'ємного значення, згідно з яким податкові зобов'язання поточного (звітного) періоду зменшуються на суму податкового кредиту у хронологічному порядку його виникнення - від найдавнішого до найновішого.

З огляду на це, у графі 2 таблиці 2 додатка 3  до декларації з ПДВ рекомендується вказувати ІПН контрагента, за рахунок якого виникла сума від'ємного значення, виходячи з хронології її виникнення, починаючи зі звітного періоду, який є найближчим до дати подання декларації (найновіший звітний період) та закінчуючи найбільш давнім звітним періодом. Тобто спочатку доцільно відображати "найновішу" щодо звітного періоду подання декларації з ПДВ суму від'ємного значення ПДВ.

Ми про це писали тут , аналогічної позиції вони дотримувались і в цьому роз’ясненні>>

А ще значення рядка 21 декларації переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду.

Насамкінець нагадаємо, що у випадку отримання від’ємного значення у декларації з ПДВ  корисно буде пам’ятати про те, що відповідно до п. 49.10 ПКУ відмова податківців прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених ст. 49 ПКУ, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.