Коментар до ІПК від 07.12.2018 р. №5162/6/99-99-15-03-02-15/ІПК
Податкові зобов’язання при передачі майна у користування
Згідно з пп. «а» п. 185.1 ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податків з постачання товарів, місце постачання яких розташовано на території України, відповідно до ст. 186 ПКУ.
Постачання товарів – це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (пп. 14.1.191 ПКУ).
У коментованій консультації податківці зазначають, що операція із безоплатного надання у тимчасове користування обладнання без переходу права власності на нього підпадає під дію ст. 827 ЦКУ, тобто визначається як операція за договором позички.
Оскільки переходу права власності на таке майно не відбувається відповідно така операція не є об’єктом оподаткування у розумінні пп. «а» п. 185.1 ПКУ, а отже на дату передачі у тимчасове користування майна ПЗ з ПДВ не виникають.
Але податкові зобов’язання все ж таки необхідно нарахувати...
Справа в тому, що відповідно до пп. «в» пп. 14.1.185 ПКУ під постачанням послуг також розуміється постачання послуг іншій особі на безоплатній основі. Відповідно надання майна у безоплатне користування (позичка) розглядається податківцями як безоплатне надання послуг.
А операції з надання послуг є об’єктом оподаткування ПДВ згідно з пп. «б» п. 185.1 ПКУ.
Відповідно у платника податків при цьому виникає необхідність нарахування ПЗ за правилами п. 188.1 ПКУ, а саме виходячи з договірної вартості таких послуг (в даному випадку безоплатно, тобто договірна вартість 0), але не нижче ціни придбання таких послуг, а у разі самостійного надання послуг – не нижче звичайних цін.
Тобто необхідно зважати: якщо підприємство надає у користування майно яке безпосередньо належить йому, то база оподаткування визначається виходячи із звичайної ціни. А якщо підприємство таке майно орендує, то при подальшому наданні його у безоплатне користування іншій особі база оподаткування визначається, виходячи з орендної плати.
Визначення звичайної ціни наведено у пп. 14.1.71 ПКУ. За ним під звичайною ціною розуміється ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПКУ. Якщо не доведено зворотне, то вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
Під ринковою ціною розуміється ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності – однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.
Тобто для визначення звичайно ціни необхідно визначити ринкову ціну оренди такого обладнання.
В будь якому випадку у разі безоплатного надання майна у користування платник податку має скласти дві ПН:
- одну на отримувача за нульовою ціною;
- другу (зведену) – на суму перевищення ціни придбання (звичайної ціни) над нульовою (договірною) вартістю. Поради податківців щодо складання такої ПН читайте тут.