«Вісник. Офіційно про податки»
Перелік обов’язкових реквізитів податкової накладної визначено п. 201.1 ПКУ, відповідно до пп. «в» якого до цього переліку віднесено повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юрособи, або прізвище, ім’я та по батькові фізособи, зареєстрованої як платник ПДВ, — продавця товарів/послуг. При цьому зазначений реквізит має відповідати формулюванню у первинних документах, якими супроводжується постачання товарів/послуг.
Тобто реквізит «повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи», який віднесено до складу обов’язкових, має відповідати формулюванню у статутних документах і не повинен містити інших даних.
Пунктом 201.10 ПКУ встановлено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для їх покупця підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, а помилки в реквізитах, визначених п. 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов’язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.
Отже, у разі виявлення помилки в найменуванні платника податку перш за все слід визначити, наскільки критичною є така помилка, і чи не призведе її наявність до виникнення питань при ідентифікації учасників операції. Адже незважаючи на те що основним ідентифікаційним параметром платника податку є його індивідуальний податковий номер, грубі помилки в написанні найменування платника можуть викликати сумніви щодо того, чи правильний ІПН зазначено у податковій накладній.
Тобто якщо індивідуальний податковий номер платника зазначено правильно, а в найменуванні платника допущена незначна помилка, її можна не виправляти. Водночас, якщо в найменуванні платника допущено значні помилки або взагалі зазначено іншу назву чи форму власності, таку помилку доцільно виправити шляхом складання та реєстрації розрахунку коригування. У такому розрахунку коригування заповнюється лише заголовна частина (зазначається правильна інформація), а таблична частина (розділи А і Б) не заповнюється.