Відповідно до п. 133.1 ст. 133 ПКУ від 2 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями платниками податку на прибуток з числа резидентів, зокрема, є:
суб’єкти господарювання — юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами (пп. 133.1.1 ст. 133 ПКУ);
відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у підпункті 133.1.1 цього пункту, визначені відповідно до розділу I ПКУ, за винятком представництв (пп. 133.1.5 ст. 133 ПКУ).
Згідно з п. 152.4 ст. 152 ПКУ передбачено, що платник податку, який має у своєму складі відокремлені підрозділи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього розділу та зменшений на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.
Сума податку на прибуток відокремлених підрозділів за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми витрат відокремлених підрозділів такого платника податку в загальній сумі витрат цього платника податку.
Цим самим пунктом ПКУ встановлено, що відокремлені підрозділи подають податковому органу за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових зобов’язань щодо сплати консолідованого податку.
Таким чином, при переході підприємства на консолідовану сплату податку на прибуток за філіями такого підприємства залишається статус платників податку на прибуток.
Відповідно до п. 146.12 ст. 146 ПКУ сума витрат, що пов’язана з ремонтом та поліпшенням об’єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься до витрат того звітного податкового періоду, в якому такий ремонт та поліпшення були здійснені.
Враховуючи викладене, з метою визначення суми консолідованого податку на прибуток платник податку веде узагальнюючий облік витрат і відповідно має право включити до складу витрат витрати, пов’язані з ремонтом та поліпшенням основних засобів, у сумі, що не перевищує десять відсотків сукупної балансової вартості груп всіх основних засобів підприємства на початок року, визначеної у консолідованій податковій декларації з податку на прибуток підприємства (далі — декларація).
Водночас з метою визначення податкових зобов’язань філії, основні фонди якої поліпшувалися, у складі витрат цієї філії повинні відображатися суми витрат на ремонт та поліпшення основних засобів у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості її основних засобів на початок року.
При розподілі суми консолідованого податку між філіями загальна сума витрат не співпаде з витратами підприємства у консолідованій декларації. У зв’язку з цим підприємство веде окремий податковий облік витрат в цілому по підприємству для складання консолідованої декларації та окремий облік цих показників філіями для визначення своєї частки у консолідованому податку. Розподіл податку, що сплачується за місцем розташування філій, відображається в таблиці 2 додатка ЗП до декларації. Показники цієї таблиці переносяться у розрахунок податкових зобов’язань щодо сплати консолідованого податку, який подається філіями до податкових органів за своїм місцезнаходженням.