Відповідно до пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу (далі — ПКУ) продаж товарів — це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідного зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.
Таким чином, при передачі товару від комітента до комісіонера у межах договору комісії не відбувається переходу права власності на такий товар, тому така операція не є продажем, а отже, дохід у комітента не виникає.
Водночас відповідно до п. 137.5 ст. 137 ПКУ у разі продажу товарів за договором комісії (агентським договором) платником податку — комітентом датою отримання доходу від такого продажу вважається дата продажу товарів, що належать комітенту, зазначена у звіті комісіонера (агента).
У разі придбання товарів (робіт, послуг) за договорами комісії операція з перерахування коштів комітентом комісіонеру в межах договору комісії не є купівлею товарів (робіт, послуг), а отже, витрат у комітента на таку дату не виникає.
Згідно з п. 138.4 ст. 138 ПКУ витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів (робіт, послуг).
Отже, витрати комітента на придбання товарів (робіт, послуг), у тому числі витрати на сплату комісійної винагороди комісіонеру, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
