Відповідно до пп. 14.1.97 ст. 14 ПКУ від 2 грудня 2010 року №2755-VI оперативний лізинг (оренда) — господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає передачу орендарю основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом (орендою). Сторони договору мають право під час укладення договору (правочину) визначити лізингову (орендну) операцію як оперативний лізинг без права подальшої зміни статусу такої операції до закінчення дії відповідного договору. Порядок оподаткування операцій лізингу (оренди) передбачено п. 153.7 ст. 153 ПКУ, відповідно до якого передача майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов’язань орендодавця та орендаря.
Орендодавець збільшує суму доходів, а орендар збільшує суму витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. Дата нарахування встановлюється відповідно до умов укладених договорів (пп. 137.11 ст. 137 ПКУ). Відповідно до п. 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року №92 (далі — П(С)БО 7), первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов’язаних із поліпшенням об’єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що спричинює збільшення майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від використання об’єкта. Первісна (переоцінена) вартість основних засобів може бути збільшена на суму витрат, пов’язаних із поліпшенням та ремонтом об’єкта, визначену у порядку, встановленому податковим законодавством.
Порядок відображення у податковому обліку витрат на поліпшення основних засобів визначено п. 146.11 ст. 146 ПКУ. Згідно з п. 15 П(С)БО 7 витрати, що здійснюються для підтримання об’єкта у робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання, включаються до складу витрат.
Податковий облік витрат, що здійснюються для підтримання об’єкта основних засобів у робочому стані, залежить від напряму використання таких основних засобів, а саме: включається до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, якщо основний засіб використовується в операційній діяльності (п. 138.8 ст. 138 ПКУ); включається до складу інших витрат (138.10 ст. 138 ПКУ). При цьому витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку й інших документів, установлених розділом ІІ ПКУ (п. 138.2 ст. 138 ПКУ).
Таким чином, якщо технічна документація з експлуатації об’єкта основних засобів передбачає проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування тощо, для підтримання об’єкта у робочому стані, внаслідок чого платник податку одержує первісно визначену суму майбутніх економічних вигід від його використання, то такі витрати включаються до складу витрат.
Якщо у складі вартості послуги за договором оренди будівлі (споруди, нежитлового приміщення), що використовується у власній господарській діяльності орендаря, передбачено відшкодування плати за землю (земельного податку або орендної плати за землю державної та комунальної власності), платником якої є орендодавець, то така компенсація як складова частина орендного платежу включається до витрат орендаря на дату нарахування.