Відповідно до п. 154.6 ст. 154 ПКУ від 2 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями на період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016 року застосовується ставка 0 відсотків для платників податку на прибуток, у яких розмір доходів кожного звітного податкового періоду наростаючим підсумком з початку року не перевищує трьох мільйонів гривень та нарахованої за кожен місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) працівників, які перебувають з платником податку у трудових відносинах, є не меншим, ніж дві мінімальні заробітні плати, розмір якої встановлено законом, та які відповідають одному з таких критеріїв:
а) утворені в установленому законом порядку після 1 квітня 2011 року;
б) діючі, у яких протягом трьох послідовних попередніх років (або протягом усіх попередніх періодів, якщо з моменту їх утворення пройшло менше трьох років), щорічний обсяг доходів задекларовано у сумі, що не перевищує трьох мільйонів гривень, та у яких середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду не перевищувала 20 осіб;
в) які були зареєстровані платниками єдиного податку в установленому законодавством порядку в період до набрання чинності ПКУ та в яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив до одного мільйона гривень та середньооблікова кількість працівників становила до 50 осіб.
При цьому, якщо платники податку, які застосовують норми цього пункту, у будь-якому звітному періоді досягли показників щодо отриманого доходу, середньооблікової чисельності або середньої заробітної плати працівників, з яких хоча б один не відповідає критеріям, зазначеним у цьому пункті, то такі платники податку зобов’язані оподаткувати прибуток, отриманий у такому звітному періоді, за ставкою, встановленою п. 151.1 ст. 151 ПКУ.
Так, пунктом 151.1 ст. 151 ПКУ встановлено основну ставку податку у розмірі 16 відсотків.
Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням п. 10 підр. 4 р. XX «Перехідні положення» ПКУ, згідно з яким встановлено ставку на прибуток підприємств: з 1 квітня 2011 року до 31 грудня 2011 року включно — 23 відсотки; з 1 січня 2012 року до 31 грудня 2012 року включно — 21 відсоток; з 1 січня 2013 року до 31 грудня 2013 року включно — 19 відсотків; з 1 січня 2014 року — 16 відсотків.
Згідно з п. 30.1 ст. 30 ПКУ податкова пільга — передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов’язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п. 30.2 цієї статті.
Платник податків має право використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування та протягом усього строку її дії (п. 30.1 ст. 30 ПКУ).
Платник податків має право відмовитися від використання податкової пільги чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено ПКУ.
Податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані у рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету (п. 30.4 ст. 30 ПКУ).
Відповідно до п. 33.1, 33.2 ст. 33 ПКУ податковим періодом визнається встановлений ПКУ період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.
Податковий період може складатися з кількох звітних періодів. Пунктом 152.9 ст. 152 ПКУ визначено, що з метою розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств» використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Звітний податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду.
Відповідно до абз. 4 п. 46.5 ст. 46 ПКУ Постановою Кабміну від 15 лютого 2012 року №98 затверджено форму строщеної податкової декларації з податку на прибуток підприємств, який оподатковується за нульовою ставкою відповідно до п. 154.6 ст. 154 ПКУ (Декларація — 98).
Пунктом 2 цієї Постанови встановлено, що платники податку на прибуток підприємств:
1) складають за результатами кожного звітного (податкового) періоду, в якому вони застосовують нульову ставку такого податку відповідно до п. 154.6 ст. 154 ПКУ, спрощену податкову декларацію за формою, затвердженою п. 1 цієї постанови, і подають її органам ДПС у строки, встановлені зазначеним ПКУ для звітного (податкового) періоду, що дорівнює календарному кварталу;
2) у разі коли за результатами звітного (податкового) періоду немає підстав для застосування такої ставки, подають органам ДПС податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за формою, затвердженою в установленому абзацом першим п. 46.5 ст. 46 ПКУ порядку.
Податковою декларацію з податку на прибуток підприємства (далі — Декларація №1213), форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 28.09.11 р. №1213, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 20.10.11 р. за №1215/19953, передбачено відображення у рядках 11 — 16 сум податку на прибуток, зокрема у рядку 9 відображається прибуток, звільнений від оподаткування, або збиток від діяльності, прибуток від якої звільняється від оподаткування.
Поряд з тим, у Декларації №98 не передбачено відображення сум прибутку, звільненого від оподаткування, або збитку від діяльності, прибуток від якої звільняється від оподаткування.
Отже, якщо платник податку оподатковував прибуток, отриманий у першому звітному (податковому) періоді поточного року, за основною ставкою податку, та відображав його у складі Декларації №1213, то враховуючи податкові періоди, які застосовуються з метою р. ІІІ ПКУ, такий платник при оподаткуванні прибутку, отриманого у поточному році, повинен застосовувати основну ставку податку.