Відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст. 137 цього Кодексу, на підставі документів, зазначених у п. 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності (п. 135.4 цієї статті) та інших доходів (п. 135.5 цієї статті), за винятком доходів, визначених у п. 135.3 цієї статті та у ст. 136 Кодексу.
Інші доходи згідно з пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу включають, зокрема, суми безнадійної кредиторської заборгованості. При цьому датою отримання інших доходів є дата їх виникнення відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, якщо інше не передбачено нормами розділу ІІІ Податкового кодексу (п. 137.16 ст. 137).
Пунктом 5 ПБО 11 «Зобов'язання» передбачено, що якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
Абзацом «в» пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу встановлено, що безнадійною заборгованістю є заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.
Відповідно до ст. 22 Закону №2343 у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
У постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, передбаченому для призначення керуючого санацією (ст. 24 Закону №2343).
Ліквідатор з дня свого призначення у рамках повноважень пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту (ст. 25 Закону №2343).
Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи — банкрута. Копія цієї ухвали направляється органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи — банкрута, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також власнику (органу, уповноваженому управляти майном), органам державної податкової служби за місцезнаходженням банкрута (ст. 32 Закону №2343).
Отже, прийняття судом постанови про визнання боржника банкрутом не є підставою для визнання безнадійною заборгованості третіх осіб, за якою ліквідатор може пред'явити вимоги з приводу повернення дебіторської заборгованості банкруту.
Заборгованість третіх осіб перед юридичною особою — банкрутом буде визнано безнадійною, якщо така заборгованість залишиться непогашеною на дату ліквідації банкрута. Суми безнадійної кредиторської заборгованості включатимуться до складу доходів у звітному податковому періоді, у якому проведено ліквідацію суб'єкта господарювання — кредитора.
«Вісник податкової служби України» 01.06.2012, №21