ДПС розповіла про витрати з ремонту ОЗ та за операціями із пов’язаними особами

Податкова у листі №12372/6/15-1216 відповіла на запит щодо особливостей справляння податку на прибуток.
Щодо витрат із поліпшення та ремонту ОЗ податкова зазначає, що відповідно до пунктів 138.2, 138.4 та 138.5 ст. 138 ПКУ облік витрат здійснюється у разі їх фактичного понесення платником за умови їх підтвердження відповідними первинними документами.
Платник податків має право визначити порядок відображення вартості ремонтів та поліпшень об’єктів ОЗ у податковому обліку, а саме:
— або віднести до складу витрат у сумі, яка перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп ОЗ, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року, а суму перевищення віднести на об’єкт ОЗ, щодо якого здійснюються ремонт та поліпшення;
— або у повній сумі віднести на об’єкт ОЗ, щодо якого здійснюються ремонт та поліпшення, навіть якщо сума 10-відсоткового обмеження ще не вичерпана.
При цьому відображення таких витрат у податковій декларації з податку на прибуток відбувається з урахуванням п. 138.11 ст. 138 ПКУ.
Про витрати за операціями із пов’язаними особами ДПСУ роз’яснює таке.
Відповідно до пп. 153.2.1 п. 153.2 ст. 153 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов’язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на них.
Згідно з абз. 2 пп. 153.2.6 п. 153.2 ст. 153 ПКУ витрати, понесені у зв’язку з продажем (обміном) товарів, виконанням робіт, наданням послуг пов’язаним з таким платником податку особам або за операціями з давальницькою сировиною, визнаються в розмірі, що не перевищує доходи, отримані від такого продажу (обміну).
Відповідно до п. 138.6 ст. 138 ПКУ собівартість придбаних та реалізованих товарів формується згідно з ціною їх придбання з урахуванням ввізного мита та витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.
Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів (робіт, послуг), крім нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст. 138 ПКУ).
Тобто витратами, що понесені підприємством у зв’язку з реалізацією товарів, що придбані ВАТ, є витрати, які формують собівартість придбаних та реалізованих товарів, визначену згідно з п. 138.4 ст. 138 ПКУ.
Отже, у разі продажу вироблених ВАТ товарів пов’язаним особам витрати, понесені у зв’язку з продажем таких товарів, визнаються в розмірі, що не перевищує доходи, отримані від такого продажу. При цьому при визначенні витрат, понесених у зв’язку з продажем таких товарів, враховується тільки їх собівартість, визначена згідно з п. 138.4 ст. 138 ПКУ, без врахування інших витрат, зокрема витрат на збут таких товарів, визначених згідно із пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПКУ.