Витрати на оплату послуг зв’язку враховуються в тому звітному періоді, в якому вони були здійснені

Відповідно до пп. «ґ» пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України витрати на оплату послуг зв’язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв’язок та інші подібні витрати) враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування у складі адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством, які відносяться до інших витрат.
Пунктом 138.5 ст. 138 визначено, що інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПКУ. Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат (п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПКУ).
Отже, витрати на оплату послуг зв’язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв’язок та інші подібні витрати) враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування в тому звітному періоді, в якому вони були здійснені, за умови підтвердження таких витрат відповідними первинними документами.
Якщо рахунки за послуги зв’язку надходять у місяці, наступному за місяцем користування такими послугами, платник податку має збільшити витрати у звітному податковому періоді, в якому отримано рахунки за такі послуги.
Якщо здійснюється попередня оплата за послуги зв’язку, до складу витрат платника податку звітного (податкового) періоду включається лише сума витрат, зазначена у рахунках, незалежно від наявності здійснення попередньої оплати.