Єдиний соціальний внесок і податок на прибуток

Відповідно до п. 143.1 ст. 143 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі — ПКУ) до складу витрат платника податку відносяться суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок) у розмірах і порядку, встановлених законом.
Згідно з п. 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон №2464) платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою — підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Базою для нарахування єдиного внеску для зазначених платників єдиного податку, є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (пп. 1 п. 1 ст. 7 Закону №2464).
Таким чином, суми єдиного внеску, сплачені у розмірах і порядку, встановлених Законом №2464, враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування у складі витрат на оплату праці.