Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Відповідно до пп. 153.2.1 та пп. 153.2.2 статті 153 ПКУ від 2 грудня 2010 року №2755-VI дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов’язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більш ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).
Витрати, понесені платником податку у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов’язаної особи, визначаються виходячи з договірних цін, але не вищих за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більш ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).
Положення підпунктів 153.2.1 і 153.2.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками цього податку (пп. 153.2.3 стаття 153 ПКУ).
Отже, при обчисленні об’єкта оподаткування дохід від продажу товарів (робіт, послуг) визначається з договірної ціни товарів, але не меншої за звичайну ціну, що діяли на дату продажу, оскільки покупці товарів — фізичні особи не є платниками податку на прибуток.
Згідно з пунктом 1 розділу XIX «Прикінцеві положення» ПКУ звичайні ціни до 1 січня 2013 року визначаються у порядку, передбаченому п. 1.20 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі — Закон №334), а з 1 січня 2013 року — за правилами, визначеними статтею 39 ПКУ.
Якщо продаж здійснюється уроздріб непродовольчими товарами, то ціну прилюдно оголошують через ярлики цін — так підприємство інформує всіх покупців про ціни на товари та пропонує придбати їх на умовах публічного договору. Умови публічного договору встановлюють однаковими для всіх споживачів (визначення публічного договору наведено у ст. 633 Цивільного кодексу України).
Отже, якщо всі покупці можуть придбати товари за оголошеною ціною, то такі ціни (з урахуванням знижки) вважаються звичайними на підставі підпункт 1.20.3 Закону №334.
Згідно з пунктом 6 статті 15 Закону України від 12 травня 1991 року №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» (далі — Закон №1023) після публічного повідомлення про початок проведення розпродажу, застосування знижок або зменшення ціни до споживачів повинна доводитися інформація про ціну продукції, що була встановлена до початку проведення відповідного розпродажу, застосування знижок або зменшення ціни, а також ціну цієї самої продукції, встановлену після їх початку.
Крім цього, пунктом 5 статті 15 Закону №1023 визначено, що вживання поняття «розпродаж» чи будь-яких інших, аналогічних до нього, дозволяється лише з додержанням таких умов:
— якщо здійснюється розпродаж усіх товарів у межах певного місця або чітко визначеної групи товарів;
— якщо тривалість розпродажу обмежено у часі;
— якщо ціни товарів, що підлягають розпродажу, є меншими від їх звичайної ціни.
Таким чином, за умови виконання зазначених вище норм підприємство, яке проводить розпродаж товарів за зниженими цінами, при обчисленні об’єкта оподаткування враховує дохід від реалізації виходячи з фактичної ціни товарів (з урахуванням наданої знижки).
