Податок на прибуток
Податківці в індивідуальній консультації від 02.11.2018 р. №4667/6/99-99-15-02-02-15/ІПК зазначали, що фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів на користь осіб, що не є платниками податку (крім фізичних осіб), та на користь платників податку, які оподатковуються за ставкою 0% відповідно до п. 44 підр. 4 р. XX ПКУ (пп. 140.5.11 ПКУ).
Так, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Водночас наслідки розірвання договору, укладеного поза торговельними або офісними приміщеннями, визначені ч. 5 ст. 12 Закону №1023-ХІІ. Зокрема:
- у разі розірвання договору, укладеного поза торговельними або офісними приміщеннями, споживач повинен повідомити продавця (виконавця) про місце, де продукція може бути повернена;
- договором може передбачатися, що продукція або результати робіт (послуг), що були надіслані поштою, повинні у разі розірвання договору також бути повернені поштою;
- будь-які витрати, пов'язані з поверненням продукції, покладаються на продавця (виконавця). Продавець (виконавець) повинен відшкодувати витрати споживача у зв’язку з поверненням продукції.
Тобто відшкодування продавцем витрат споживача у зв’язку з поверненням таким споживачем продукції відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону №1023-ХІІ не підпадає під визначення неустойки (штрафу, пені).
Отже, у разі здійснення платником податку на прибуток компенсації витрат споживача на повернення товарів в рамках виконання гарантійних зобов’язань при проведенні роздрібного продажу товарів через Інтернет-магазин на користь споживача у порядку, встановленому Законом №1023-XII, різниця для коригування фінансового результату податкового (звітного) періоду відповідно до пп. 140.5.11 ПКУ не виникає.
ПДФО та військовий збір
Податківці у коментованій консультації розповіли про наслідки з податку на прибуток, а от про оподаткування такої компенсації іншими податкам (якщо покупцем є фізична особа) не сказали ні слова. Тож зробимо невеличке нагадування від себе.
Відповідно до пп. «г» п. 164.2.17 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку (крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно з законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом). Оскільки відшкодування витрат сплачуватиметься за рахунок продавця, а не бюджету, і окремої норми, яка б звільняла такий дохід від оподаткування, в ПКУ немає, то він оподатковується як додаткове благо.
Згідно з ПКУ така сума наданої покупцю компенсації понесених витрат у зв’язку з поверненням товарів оподатковується ПДФО (18%) та військовим збором (1,5%).
Яким чином утримувати такі податки? Досить просто – з суми нарахованої компенсації. Отже, фактично покупець отримає компенсацію вже за мінусом утриманих з неї податків. Якщо ж підприємство здійснить сплату податків за власний рахунок, сума сплачених податків стане доходом такої фізособи-покупця.
ЄСВ
Перелік осіб, що є платниками ЄСВ, наведений у ст. 4 Закону про ЄСВ.
Покупців та продавців серед них немає, як немає і суми такої компенсації витрат в базі нарахування ЄСВ.
Отже, на суму компенсації ЄСВ не нараховується.