ДФС у м. Києві у листі від 25.07.2016 р. №4785/І/26-15-13-02-15 наголошує: кошти, що надійшли на розрахунковий рахунок, який відкрито для здійснення підприємницької діяльності ФОП — платника єдиного податку, включаються до доходу фізичної особи — підприємця — платника єдиного податку.
Від редакції: Нагадаємо, доходом платника єдиного податку — фізособи-підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ПКУ (пп. 1 п. 292.1 ПКУ).
Запровадження тимчасової адміністрації здійснюється в порядку, встановленому Законом України від 23.02.2012 р. №4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». За змістом ч. 5 ст. 36 Закону №4452, під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов’язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.
Отже, маємо ситуацію, коли платник ЄП, навіть зрозумівши вчасно, що в обслуговуючого банку проблеми, не завжди може зупинити перерахування коштів від контрагентів.
При цьому банк, зі свого боку, отримавши кошти, не зобов’язаний їх повертати банку-ініціатору, адже повернення коштів застосовується лише у разі, коли неможливо встановити належного отримувача (ч. 7 ст. 36 Закону №4452).
Звісно, що ситуація не з приємних, але такий підприємець зможе повернути кошти через процедуру задоволення вимог кредиторів — такі вимоги задовольняються в четверту чергу (п. 4 ч.1 ст. 52 Закону №4452).
Тобто всі юридичні сили та можливості законотворці в таких випадках кидають на порятунок самого банку, а не коштів його клієнтів.
Тому висновок фіскалів, наведений у коментованому листі, не дивує: кошти, що надійшли на розрахунковий рахунок, який відкрито для здійснення підприємницької діяльності ФОП — платника єдиного податку, включаються до доходу фізособи-підприємця — платника ЄП.
Втім, чи так воно насправді? Зрозуміло, що висловлена фіскалами позиція цілком відповідає загальному розумінню правил користування коштами на рахунку в банку. Адже в таких випадках пересічний громадянин витлумачить цю ситуацію з точки зору приписів ПКУ, які не висувають критерію можливості доступу до таких коштів — термін «дохід платника ЄП — підприємця» на це не вказує.
Водночас, за змістом ст. 1068 ЦКУ банк зобов’язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов’язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Разом з тим нормативно-правові акти Національного банку України не є актами цивільного законодавства України у розумінні ст. 4 ЦКУ, оскільки є нормативно-правовими актами органу державного управління.
Чинне законодавство дозволяє НБУ обмежувати видачу (отримання) готівкових коштів з поточного рахунку, проте банк не може на власний розсуд розпоряджатися ними. Загалом, суди вважають, що відмова банку у виплаті грошових коштів з поточного рахунку його власника суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема ст. 41 Конституції України, статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також ст. 1068 ЦКУ.
Дійсно, вважати ту суму коштів, яку банк фактично залишив у себе для розпорядження на власний розсуд (нехай навіть це встановлено правилами НБУ), доходом підприємця досить складно. Інша річ, що чинне податкове законодавство не дає відповіді на питання, яким чином їх обліковувати.
Проте, на нашу думку, у разі коли права підприємця щодо розпорядження коштами порушені, то такий платник має відобразити їх в обліку. Причому відображення таких неотриманих коштів в обліку має відбуватися лише за наслідками вирішення їх долі — у періоді їх повернення у четверту чергу або отримання підтвердження, що ці кошти не будуть повернуті через недостатність активів банку. Виходячи з цього, на дату отримання офіційної інформації щодо банкрутства банку в Книзі обліку доходів (ФОП — платники ЄП 1-ї, 2-ї та 3-ї гр. — неплатники ПДВ) або в Книзі обліку доходів та витрат (ФОП — платники ЄП 3-ї гр. — платники ПДВ) робиться запис щодо сторнування доходу на суму неотриманих коштів. Втім, з огляду на висловлену фіскалами позицію щодо статусу цих коштів, таке право потрібно буде доводити в суді.
Підприємцям, які ведуть бухоблік, до ліквідації банку такі кошти варто відображати або як кошти на рахунку в банку, або перевести до поточної дебіторської заборгованості — оскільки підприємець має право на повернення таких коштів у зв’язку з ліквідацією банку (банкрутством). Після ліквідації банку, якщо заборгованість не була погашена у зв’язку з браком майна банку-боржника, датою такої ліквідації заборгованість отримує статус безнадійної і має бути списана.