Загалом лист Мін’юсту дещо застарілий, адже на сьогодні вже змінено строки початку застосування відповідальності за порушення вимог Закону про захист персональних даних.
Проте є кілька цікавих моментів, які привертають увагу.
1. Згідно з КУпАП штрафи за порушення законодавства України про захист персональних даних можуть бути накладені лише на підставі рішень судів. Рішення таких судів може бути прийнято лише на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, який має право складати винятково ДСЗПБ на підставі проведеної перевірки.
2. Про проведення планової перевірки суб’єкти перевірок будуть повідомлені завчасно, а також накази ДСЗПД щодо проведення планових перевірок будуть оприлюднені на її офіційному веб-сайті. Позапланові перевірки будуть проводитись ДСЗПД лише за вмотивованими скаргами суб’єктів персональних даних.
3. За порушення недоторканності приватного життя, а саме за незаконне збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про особу або незаконну зміну такої інформації винна особа може бути притягнена до кримінальної відповідальності.
Щодо кримінальної відповідальності, то тут виникає дуже багато запитань, зокрема, варто звернути увагу на таке.
Конфіденційною інформацією є відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фіз- чи юросіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов (ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію»).
Стаття 23 Закону про захист персональних даних дає визначення інформації про особу, а саме: це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про особу.
Джерелами документованої інформації про особу є видані на її ім’я документи, підписані нею документи, а також відомості про особу, зібрані державними органами влади та органами місцевого і регіонального самоврядування в межах своїх повноважень.
Проте чинне законодавство України не містить переліку видів інформації про особу, які можуть визнаватися конфіденційними, а також не визначає порядку визнання тих чи інших відомостей про особу конфіденційною інформацією.
Звісно, КСУ у рішенні від 20.01.2012 р. №2-рп/2012 визначив, що інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов’язані з особою та членами її сім’ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов’язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною.
Водночас питання, чи можна з урахуванням роз’яснень КСУ та з метою притягнення особи до кримінальної відповідальності проставити знак «рівне» між персональними даними та конфіденційною інформацією, і надалі залишається відкритим.