Зміни, внесені в порядок нарахування ЄСВ Законом № 77, мали б призвести й до змін у звітності з ЄСВ, яку подають щомісячно роботодавці. Проте поки що форма звіту (додаток 4) не змінилася, а подати її слід уже до 20.02.2015 р.
Як же ж бути тим, кого зміни у нарахуванні ЄСВ торкнулися?
По-перше, контролюючі органи про цю проблему знають. І навіть повідомляють про те, що фахівцями ДФСУ і ПФУ вже розроблено проекти змін до звітності з ЄСВ, які приводять цю звітність у відповідність до чинного законодавства. Тобто маємо надію, що вже за лютий 2015 року (у березні 2015 р.) роботодавці подаватимуть звітність за оновленою і зручною формою. Отже, проблема ця тимчасова, і вирішити її потрібно тільки зараз.
По-друге, цю проблему пропонується вирішити шляхом пристосування (оскільки немає нічого іншого) чинної форми звіту з ЄСВ (додатку 4) до відображення фактичних даних щодо нарахованого ЄСВ. Зверніть увагу: порядок утримання ЄСВ з доходів не змінився, тож проблеми виникають саме з відображенням нарахувань з ЄСВ і лише у двох випадках, коли:
- ЄСВ слід нараховувати виходячи з мінімального розміру зарплати (при фактично нарахованому доході у меншому розмірі),
- при нарахуванні ЄСВ до ставок, встановлених для зарплати та винагороди за ЦПД, застосовується зменшувальний коефіцієнт.
Щоправда, пояснення щодо пристосування старої форми звіту чомусь надають виключно фахівці ПФУ, та й то тільки в листах. Але оскільки іншого ніхто не пропонує, розглянемо, як скласти звіт за такими рекомендаціями.
Приклад 1. Працівник відпрацював (тобто перебував у трудових відносинах) за основним місцем роботи повний місяць (1), але зарплату йому нарахували у розмірі меншому за мінімальний через неповний робочий час (умовоно 1000 грн). Працедавець нараховує ЄСВ за ставкою 36,77% (умовно) у сумі: 1218 х 36,77% = 447,86 грн. А працівник сплачує ЄСВ за ставкою 3,6% у сумі: 1000 х 3,6% = 36 грн (тобто з розміру фактично нарахованої зарплати). Як все це відобразити у Таблиці 1 та Таблиці 6 Звіту з ЄСВ (дод. 4)?
Насамперед, якщо звіт складається і подається в електронному вигляді, автоматичний розрахунок певних полів звіту треба вимкнути. Інакше скласти такий звіт (точніше, його зберегти) не вийде. На цьому наголошує ПФУ у листі від 12.02.2015 р. № 4244/05-10.
У цьому ж листі фахівці ПФУ роз’яснюють, як заповнювати Таблицю 6 звіту (де як раз усе зрозуміло!), і натомість нічого не говорить про Таблицю 1. Водночас ПФУ зазначає, що сума, на яку роботодавцю доведеться нараховувати ЄСВ, є мінімальним розміром зарплати, встановленим у місяці, у якому здійснюється нарахування такої зарплати (наразі, 1218 грн). Отже, роботодавцям доведеться це врахувати і трохи поімпровізувати.
Варіантів для імпровізації два, і обидва вони стосуються заповнення рядка 2.1.1 Таблиці 1 (і, звісно, усіх рядків, до значення яких входить значення рядка 2.1.1). У цьому рядку відображається сума нарахованої заробітної плати, на яку нараховується ЄСВ роботодавцями відповідно до класу професійного ризику виробництва.
Варіант 1: сприйняти слова фахівців ПФУ буквально і зазначити у рядку 2.1.1 суму мінімального розміру зарплати, на який нараховується ЄСВ (тобто, 1218 грн). Тоді формула розрахунку суми такого ЄСВ, закладена в заповнення рядка 3.1.1 Таблиці 1, спрацює правильно: 1218 х 36,77%. Але виходячи з назви рядка, в рядку 2.1.1 має відображатися сума фактично нарахованої заробітної плати, а вона дорівнює 1000 грн. Отже, матимемо розбіжність між значеннями рядків 1.1 та 2.1.1 (або, як варіант, завищення роботодавцем суми нарахованої зарплати в обох рядках), але правильну арифметику у розрахунку значення в рядку 3.1.1.
Варіант 2: зазначити у рядку 2.1.1 суму фактично нарахованої зарплати (тобто 1000 грн). Тоді формула розрахунку суми такого ЄСВ, закладена в заповнення рядка 3.1.1 Таблиці 1, не буде працювати правильно. Але значення рядків 1.1 та 2.1.1 будуть точними – це буде саме нарахована зарплата, а не умовна база нарахування в розмірі мінімальної зарплати.
Тут головне, щоб звіт було прийнято контролюючим органом (була наявна квитанція 2). Обидва варіанти такого складання Таблиці 1 є неправильними з точки зору діючої форми. Але обидва варіанти, за умов прийняття звіту податківцями та фахівцями ПФУ, не тягнуть за собою штрафів, передбачених ст. 25 Закону про ЄСВ. Адже сума ЄСВ не занижена, а за невірне зазначення суми доходу штрафів не встановлено.
Перший варіант (якщо завищене значення як у рядку 1.1, так і в рядку 2.1.1) здається найбільш привабливим, адже арифметика в ньому виконується краще. Але якщо завищити суму нарахованої зарплати в Таблиці 1, то дані рядків 1.1 та 2.1.1 будуть більшими, ніж дані рядків 4.1 Таблиці 1, та реквізитів 17 та 18 Таблиці 6. Отже, щоб не було підозр в тому, що з працівника утримали менше, ніж вимагало законодавство, краще складати Таблицю 1 за другим варіантом.
Що стосується Таблиці 6, фахівці ПФУ радять наступне:
- реквiзит 15 «Кiлькiсть календарних днiв перебування у трудових / ЦП вiдносинах протягом звiтного мiсяця» — заповнювати виходячи із кількості календарних днів повного календарного місяця, наприклад, 31 день;
- реквiзит 17 «Загальна сума нарахованої заробiтної плати / доходу (усього з початку звiтного мiсяця)» — зазначати фактично нараховану зарплату, в нашому випадку 1000 грн;
- реквiзит 18 «Сума нарахованої заробiтної плати / доходу у межах максимальної величини, на яку нараховується єдиний внесок» — зазначати фактично нараховану зарплату (в межах такої максимальної величини), в нашому випадку 1000 грн;
- реквiзит 19 «Сума утриманого єдиного внеску за звiтний мiсяць (iз заробiтної плати / доходу)» — заповнювати виходячи з суми ЄСВ, утриманої з фактично нарахованої зарплати, в нашому випадку 36 грн.
Усі інші реквізити Таблиць заповнюються у загальному порядку (див. "Заповнюємо таблицю 6 Звіту з ЄСВ за січень: на прикладі від ПФУ").
Приклад 2. Працівнику за основним місцем роботи нарахували 10 000 грн зарплати. Працедавець нараховує ЄСВ за ставкою 36,77% (умовно) і застосовує знижувальний коефіцієнт 0,4. Як відобразити результат застосування знижувального коефіцієнту у Таблиці 1 Додатку 4?
Відповіді на це питання контролюючі органи досі не надали. Тож, тут роботодавцям знову доведеться вигадувати порядок заповнення Таблиці 1 Додатку 4 самостійно.
Оскільки в Таблиці 1 немає окремого рядка для того, щоб зазначити в ньому знижувальний коефіцієнт, або окремо ставку ЄСВ, вже зменшену на такий коефіцієнт, то ми бачимо лише один спосіб зазначення в Таблиці 1 результату такого застосування. Це відображення у рядку 3.1.1 та/або у рядку 3.2.1 Таблиці 1 суми ЄСВ, нарахованої вже із урахуванням знижувального коефіцієнту. У нашому Прикладі це буде значення: 10000 х 36,77% х 0,4 = 1470,80 грн.
Що потягне за собою таке відображення нарахованих сум ЄСВ? Так, арифметична формула, закладена у заповнення цих рядків, працювати не буде, і одне це потягне прийняття звіту із зауваженням. Але заниження сум нарахованого ЄСВ, за умови, звісно, правильного застосування знижувального коефіцієнту, теж немає. Роботодавець повинен відображати у звіті фактично нараховану суму ЄСВ, і не його провина, що діюча форма звітності не відповідає вимогами чинного законодавства. Тож, якщо звіт буде прийнято ДФСУ, навіть із зауваженнями, штрафи, передбачені ст. 25 Закону про ЄСВ, застосовані до роботодавця бути не можуть.
Наприкінці зазначимо, що усе викладене вище, це точка зору автора, а приймати звіти з ЄСВ будуть, звісно, податківці та фахівці ПФУ. І в них можуть бути інші рекомендації, або навіть вимоги щодо складання цього звіту за січень 2015 року. Отже, перш ніж подати, варто з’ясувати, а чи немає в контролюючого органу власного бачення, як слід складати цей звіт. Адже головне в цьому випадку не те, яку суму доходу відобразити в такому звіті, а те, щоб зазначити в ньому правильну суму нарахованого ЄСВ. І, звісно, отримати квитанцію про те, що звіт прийнято.
-------------(1)--------------
ПФУ вважає, що сплата ЄСВ у розмірі мінімального страхового платежу згідно з ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ, поширюється виключно на тих працівників, які перебували у трудових відносинах повний місяць (хоча в Законі про ЄСВ такого зауваження немає).
-----------------------------
Ганна Бикова, "Дебет-Кредит"