Коментар до Постанови Великої Палати ВС від 21.06.2023 р., справа №916/3027/21
Суди (і, як наслідок, і бізнес) продовжують доволі скептично ставитись до таких доказів як електронне листування за фактом поставки товару у Telegram, Viber чи WhatsApp. Вирішення спору залежить від дії сторін договору, укладеного у спрощений спосіб (без письмового документа, підписаного обома сторонами). Тому часто працює принцип: дивимося лише на дії, а не на письмові або електронні докази. Хоча, як показує коментоване нами рішення, Велика Палата ВС частково відступила від таких висновків.
Цього разу перед судами постало питання, яке слід вирішити для можливості подальшого використання як звичайної практики: чи можуть бути доказами факту поставки товару електронні сповіщення за допомогою месенджерів (Skype, Telegram, Viber, WhatsApp тощо)?
Що каже закон і як на практиці?
Нагадаємо, що відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦКУ правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
У коментованій судовій справі в жовтні 2021 року ТОВ 1 (покупець) звернувся до суду до ТОВ 2 (постачальника) про стягнення (повернення) 388 323,00 грн передоплати за договором поставки, яка ніби-то не відбулась.
Так, між ТОВ 1 та ТОВ 2 було укладено договір поставки у спрощений спосіб - шляхом виставлення рахунків та платіжних доручень на їх оплату, відповідно до яких постачальник зобов`язався передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти та оплатити його. На виконання цього договору покупець здійснив попередню оплату товару (будівельного профілю) на загальну суму 388 323,00 грн, однак постачальник не здійснив поставку товару та відмовляється в добровільному порядку повернути отримані кошти.
Натомість постачальник стверджує, що він фактично здійснив поставку у повному обсязі всього оплаченого покупцем товару, покупець прийняв цей товар та використав у своїх цілях. Хоча при цьому не підписав та не повернув на адресу постачальника видаткові накладні та транспортні накладні за поставлений товар, таким чином намагаючись приховати факт поставки.
При цьому ТОВ 1 (покупець) використав отримані (оплачені будматеріали) у будівельних роботах, які також підтверджені відповідними документами та підписані обома сторонами.
Що каже суд?
Суд першої інстанції став на бік постачальника та відмовив у стягненні з нього коштів. Проте мотивував свою позицію тим, що на виконання організаційних робіт з будівництва покупець замовляв у постачальника будівельний профіль, останній надсилав йому рахунки на оплату вказаного товару, які без зауважень були сплачені покупцем, та отримані від перевізника разом із супроводжуючими документами.
Щодо підтвердження поставки будівельного профілю, які використані на виконання етапів будівельних робіт на об`єктах будівництва та відображені у роздруківках з листування у додатку «WhatsApp», то суд першої інстанції вказує на те, що ці роздруківки скриншотів листування у месенджері не можуть бути використані як докази у справі, оскільки не відповідають вимогам Закону про електронний документообіг (далі - Закон № 851). Загалом, зміст таких документів не захищений від внесення правок та викривлення.
Апеляційна інстанція натомість вважає, що поставка має бути підтверджена належними документами, а надані роздруківки з листування з додатку «WhatsApp» не відносяться до первинних документів бухгалтерського обліку, а також не зрозуміло з ким саме постачальник листувався - чи перебуває така особа з мобільного додатку у трудових відносинах з ТОВ (покупцем).
Тому суд задовольнив позов ТОВ 1 (покупця) та постановив, що ТОВ 2 (постачальник) повинне повернути йому кошти як такі, що не підтверджені належними первинними документами. Тобто тим самим апеляційна інстанція визнала, що поставки будматеріалів фактично не відбулось.
Тож, у цій справі, здавалось би, все цілком логічно, проте ВС у результаті все ж став на бік покупця та визнав факт поставки будівельного профілю та етапи будівельних робіт такими, що дійсно відбулись, тобто реальними госпопераціями.
Існуюча судова практика щодо електронного листування
Спочатку нагадаємо судову практику щодо прийняття листування через мобільні додатки та месенджери як докази укладення договорів та інших домовленостей щодо поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг.
Наприклад, у постанові ВС від 25.06.2021 р., справа № 643/6581/19 сторона спору стверджувала, що роздруківки листування між сторонами у Viber підтверджують домовленість між ними з приводу проживання осіб у її квартирі, що між сторонами було укладено договір найму квартири на невизначений строк з умовою сплати орендної плати у вигляді оплати комунальних послуг за квартиру. Тобто вони досягли згоди за всіма істотними умовами договору і виконували його.
У постанові від 11.06.2019 р. у справі № 904/2882/18 ВС вказав, що надана роздруківка електронної переписки між сторонами (паперова копія знімка екрана монітора комп`ютера) не є належним доказом відправлення одним та отримання іншим письмової заявки про надання послуг за договором. З копії знімка екрана монітора комп`ютера не вбачається, лист якого саме змісту було відправлено на електронну адресу. Роздруківка електронної переписки не може вважатись електронними документами (копіями електронних документів) в розумінні Закону № 851, оскільки не містить електронного підпису.
У постанові ВС від 15.04.2021 р. у справі № 910/8554/20 вказано, що юрособа направила контрагенту в електронному вигляді заявку щодо поставки товару, визначеного у специфікації, що підтверджується паперовою копією скриншоту веб-сторінки електронної пошти. Суд вказав, що роздруківка електронного листування не є електронним документом.
У постанові від 28.06.2022 р. у справі № 922/1280/21 ВС зазначив, що підприємством надано роздруківку з його електронної пошти та фотокопії листування з мобільного додатка «Viber» як доказ на підтвердження замовлення товару. Однак, суд не визнав їх належними доказами. За умовами укладеного сторонами договору погоджено чітку форму, в якій має відбуватись замовлення покупцем виробничого обладнання, а саме письмову форму шляхом підписання специфікації до договору, а не будь-яке листування.
Отже, у наведених постановах ВС послідовно додержується правової позиції про те, що роздруківки електронного листування не є ані письмовими доказами, ані електронними документами, які могли б, з урахуванням інших доказів, достовірно підтвердити факти укладення між сторонами договорів та їх виконання в конкретних відносинах.
При цьому, якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ з врахуванням інших складених сторонами документів.
Відтак, ВС все ж такі вирішив частково відійти від попередніх позицій. Адже, у коментованій нами справі, постачальник не заперечував обставин того, що він таке здійснював листування через месенджери, не ставив під сумнів відповідність поданої покупцем копії (паперової копії) оригіналу (лише стверджував, що у нього таке листування не зберіглось), надані документи від перевізника з доставки будматеріалів та їх прийняття покупцем тощо. А тому, на думку ВС, суди все ж мали правові підстави оцінювати це листування нарівні з іншими доказами у справі.
ВС: доводити свої дії мають обидві сторони!
ВС у своєму рішенні нагадав, що ані покупець, ані постачальник не заперечували обставин того, що вони вели листування подібного змісту, як зазначено у наданих суду роздруківках з месенджерів.
Водночас у цій справі спірним є питання, чи передавав постачальник покупцеві товар, який був зазначений у рахунках-фактурах, видаткових накладних, ТТН та був оплачений покупцем.
Норми Закону про бухоблік передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати певні реквізити. Разом із тим указані норми не визначають, що обставини передачі товару між юрособами можуть підтверджуватись тільки первинними документами, передбаченими цим Законом. Отже, такі обставини можуть підтверджуватись також іншими доказами, у т.ч. й показами свідків.
ВС у коментованій нами справі керувався приписами ст. 79 ГПК України, де передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Зі свого боку, покупець, не заперечуючи проти того, що на початку 2021 року на його замовлення постачальником поставлялись товари та виконувалися роботи на конкретних об`єктах з використанням поставленого будматеріалів, не доводив суду обставин щодо придбання цього профілю у інших осіб та його оплати цим особам в інший спосіб, ніж наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями на користь покупця.
Покликаючись на стандарти доказування, передбачені процесуальним законом, Велика Палата ВС зазначає, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце та дійсно відбулись), аніж не були (реально не здійснювались).
Іншими словами, відсутність у сторін цього спору належним чином окремих оформлених первинних документів, які би підтверджували факт поставки товару (наразі ми говоримо про прийняті товари, але не підписані та не повернути видаткові накладні а товар), не усуває обов`язок постачальника заперечувати проти доводів покупця про здійснення спірної поставки шляхом надання всіх наявних у нього доказів на спростування кожного заявленого покупцем аргументу.
Зокрема, якщо позиваючись до суду, покупець каже, що цієї поставки не було, як і виконаних робіт, то він би мав надати докази на спростування аргументів про те, що отримані від цього постачальника будматеріали були використані покупцем під час реконструкції будівельного об’єкту, а також того факту, що цей товар був поставлений саме цим покупцем, а не іншим контрагентом, або що оплачений за рахунками-фактурами був не цей товар, а інший, не пов'язаний з будівельними роботами тощо.
Відповідно, Велика палата ВС вважає, що враховуючі наведені первинні документи та відсутність заперечень проти такої поставки, надання інших доказів щодо поставки такого товару та виконання будівельних робіт іншими контрагентами, така поставка спірного товару та виконання робіт, оплачених постачальником, скоріше були, аніж ні.
Щодо листування з мобільного додатка «Viber», то Велика палата ВС погоджується з тим, що покупець виконав свої зобов`язання щодо поставки оплаченого постачальником товару. На виконання організаційних робіт з будівництва покупець дійсно замовляв у постачальника будівельний профіль, оплачував без жодних заперечень надіслані йому рахунки на оплату вказаного товару, та отримував доставлений перевізником товар разом із супроводжуючими документами. А здійснене листування (підтверджене висновком судової експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів) свідчать про отримання покупцем виставлених постачальником рахунків, їх належну та своєчасну сплату, обізнаність покупця про відвантаження спірного товару (будівельного профілю) на об`єкти будівництва та здійснення подальших монтажних робіт з поставленого будівельного профілю, що, на думку Великою палати ВС, дійсно підтверджує виконання постачальником своїх зобов`язань з поставки сплаченого покупцем товару.
Таким чином, Велика Палата ВС приймає електронні листування у цій справі поряд з іншими первинними документами, які підтверджують реальне виконання госпоперації та не бачить підстав для повернення коштів (за договором, укладеним у спрощений формі без письмового документа). Окрім того нагадаємо, що подібні судові рішення можуть бути використані контрагентами під час документальних податкових перевірках на підтвердження реальності здійснення госпоперацій.
