Воєнний стан в Україні вніс значні корективи у трудові відносини, зокрема й у процедуру звільнення працівників. Важливо знати свої права та обов'язки як роботодавцям, так і працівникам, щоб уникнути порушень законодавства. Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) надає роз'яснення з цього питання, спираючись на чинне законодавство, включаючи Кодекс законів про працю України (КЗпП) та Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі – Закон №2136-IX).
Загальні підстави для звільнення, передбачені КЗпП, діятимуть і під час воєнного стану:
- Угода сторін (стаття 36 КЗпП).
- Закінчення строкового трудового договору (пункт 2 статті 36 КЗпП).
- З ініціативи працівника (стаття 38 КЗпП).
- З ініціативи роботодавця (статті 40, 41 КЗпП).
- Інші підстави, передбачені КЗпП (наприклад, переведення до іншого роботодавця, відмова працівника від переведення на іншу роботу у зв'язку з переміщенням підприємства тощо).
Особливості звільнення з ініціативи роботодавця під час воєнного стану (стаття 5 Закону №2136-IX):
Закон №2136-IX розширює перелік підстав для звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період дії воєнного стану. Окрім підстав, передбачених статтею 40 КЗпП, роботодавець має право розірвати трудовий договір з працівником у зв'язку з:
- Відсутністю працівника на роботі протягом чотирьох місяців поспіль та неінформуванням про причини такої відсутності.
- Невиконанням працівником своїх трудових обов'язків, у тому числі внаслідок його відсутності на роботі у зв'язку з військовою агресією проти України, що унеможливлює виконання ним трудових обов'язків.
- Ліквідацією підприємства, установи, організації, зміною організації виробництва і праці, у тому числі скороченням чисельності або штату працівників.
Важливо!
- Порядок звільнення: Роботодавець зобов'язаний дотримуватися встановленої процедури звільнення, передбаченої КЗпП (наприклад, попередження працівника у встановлені строки у випадках скорочення). Закон №2136-IX може вносити певні корективи щодо строків попередження.
- Виплата компенсації: При звільненні працівнику виплачується заробітна плата за фактично відпрацьований час, компенсація за невикористані дні щорічної відпустки та інші виплати, передбачені законодавством та колективним договором.
- Обмеження звільнення: Закон №2136-IX встановлює певні обмеження щодо звільнення окремих категорій працівників (наприклад, вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю), крім випадків повної ліквідації підприємства.
Звільнення з ініціативи працівника (стаття 4 Закону №2136-IX):
Працівник має право розірвати трудовий договір за власною ініціативою без двотижневого строку попередження, якщо його права та законні інтереси порушуються роботодавцем, зокрема у зв'язку з:
- Бойовими діями в районі розташування підприємства, установи, організації, та існує загроза його життю та здоров'ю.
- Іншими обставинами, що об'єктивно унеможливлюють продовження трудових відносин (наприклад, переїзд в іншу місцевість, догляд за хворим членом сім'ї).
Обов'язки працівників:
- Працівники зобов'язані виконувати свої трудові обов'язки, дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, умов трудового договору.
- У разі неможливості виконувати роботу через обставини, пов'язані з воєнним станом, працівник повинен невідкладно повідомити про це роботодавця будь-яким доступним способом.
Важливо для обох сторін:
- Усі дії, пов'язані зі звільненням, мають відбуватися у письмовій формі (наказ/розпорядження роботодавця, заява працівника).
- У разі виникнення спорів щодо звільнення працівник має право звернутися до суду.
- Стежте за оновленнями законодавства, оскільки у період воєнного стану можуть вноситися зміни до трудового законодавства.