Насамперед зазначимо, що розмір нарахування податкового кредиту визначається виходячи з договірної вартості основних засобів. При чому його нарахування не залежить від того, чи будуть вони використовуватись у межах господарської діяльності.
Якщо ж такі основні засоби призначаються для використання у операціях, що не є об’єктом оподаткування або переводяться до невиробничих, згідно із п. 198.5 ПКУ платник ПДВ зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання (далі - ПЗ) та скласти не пізніше останнього дня звітного періоду податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН. Базою нарахування ПДВ в такому випадку буде балансова (залишкова) вартість таких основних засобів
Якщо ж основні засоби ліквідуються платником ПДВ за власним рішенням, то така ліквідація, згідно з п. 189.9 ПКУ, буде розглядатись як постачання основних засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації. Зверніть увагу: в цьому випадку норми п. 198.5 ПКУ не застосовуються! Відповідне уточнення було внесено до ПКУ з 01.01.2017 р.
Податківці зазначають, що платник податку, який за самостійним рішенням ліквідує основні виробничі або невиробничі засоби, повинен нарахувати ПЗ з ПДВ за операцією з ліквідації таких необоротних активів, виходячи з їх ринкової ціни, визначеної на момент такої ліквідації, за правилами, встановленими пп. 14.1.219 ПКУ, але не нижче їх балансової вартості*. Ясності така вимога не додала, адже важко встановити реалізаційну вартість основного засобу, якщо його вигідніше ліквідувати, ніж продати. При цьому на оцінці незалежним експертом податківці не наполягають і говорять, що лише у разі, якщо при ліквідації основних фондів обов'язковим є проведення оцінки, ПЗ з ПДВ нараховуються з вартості об'єкта оцінки, але не нижче їх балансової вартості.
*Аналогічна консультація міститься й зараз в «ЗІР», категорія 101.06, відповідь на запитання «Як визначається звичайна ціна для операцій з ліквідації основних виробничих або невиробничих основних засобів, які ліквідуються за самостійним рішенням платника податку?»
Проте, норма п. 189.9 ПКУ не розповсюджується на ліквідацію основних засобів:
- в зв’язку з їх знищенням або руйнування внаслідок дії непереборної сили,
- в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення,
- коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.
Така ліквідація, згідно з п. 41, п. 43 Метрекомендацій №561, затверджується спеціально створеною постійною комісією, яка назначається керівником. Комісія повинна:
- здійснити огляд об'єкта, що ліквідується;
- встановити причини невідповідності критеріям активу;
- визначити осіб, винних у передчасному списанні основних засобів, та їх відповідальність;
- визначити можливість продажу такого об’єкта основних засобів, або його ліквідаційну вартість;
- скласти і підписати акти на списання основних засобів.
Зверніть увагу! Типові форми актів встановлено наказом Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. №352 (далі – Наказ №352). Отже, списання основного засобу оформлюється актом за формою ОЗ-3.
Також податківці заявляють, що до декларації з ПДВ за звітний період, у якому була здійснена така ліквідація, треба подати відповідний документ про знищення або розібрання такого об’єкта основних засобів. Документами, що підтверджують знищення, розібрання або перетворення основних засобів, на думку податківців, є висновки відповідної експертної комісії щодо неможливості використання в майбутньому цих засобів за первісним призначенням та акти на їх списання відповідної форми**.
**Аналогічна консультація надавалася податківцями і раніше. Зокрема, див. лист МГУ ДФС від 18.11.2015 р. №25655/10/28-10-06-11 та консультацію в «ЗІР» (категорія 101.06, відповідь на запитання «В якому звітному періоді та яким чином платник ПДВ, який з незалежних від нього обставин здійснює ліквідацію основних засобів, повинен подати до контролюючого органу відповідний документ про їх знищення, розібрання або перетворення?»).
Але від себе зазначимо, що насправді таке подання документів разом із декларацією з ПДВ не передбачено ані ПКУ, ані наказом Мінфіну від 28.01.2016 р. №21, яким затверджено порядок заповнення та подання цієї декларації до органів ДФС. Колись, справді, така вимога існувала. Та зараз, згідно з п. 189.9 ПКУ (див. вище) передбачено, що платник ПДВ може подати ці документи податківцям, але не зазначено, коли і у який спосіб.
Крім цього, про документ, який можна подати разом із декларацією, йдеться лише в п. 46.4 ПКУ. Але він говорить про те, що таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання. І платник податків, який подає звітність в електронній формі (а щодо декларації з ПДВ це так), має подати таке доповнення в електронній формі. Але чи можливо таким чином подати акт за формою ОЗ-3? Навряд. Тому, скоріш за все, податківці мали на увазі подання до органу ДФС того ж дня (або в граничні строки подання такої декларації) зазначеного акту в паперовій формі із листом, який пояснює причину його подання. Зрозуміло лише одне – вони наполягають на поданні оригіналу цього акту, а не його копії.