ДФСУ в індивідуальній консультації від 28.09.2018 р. №4196/ІПК/28-10-27-01-11 нагадали, що відповідно до пп. «є» пп. 14.1.11 ПКУ безнадійною заборгованістю визнається прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості.
Водночас ст. 3 Закону №1404 встановлено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема:
- ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;
- постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Отже, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), регулює Закон №1404.
Таким чином, у разі відсутності майна у боржника – фізичної або юридичної особи для повного погашення заборгованості визнання такої заборгованості безнадійною згідно з пп. «є» пп. 14.1.11 ПКУ можливе за умови, що здійснені виконавцем відповідно до Закону №1404 заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, а інше майно у боржника – відсутнє, що підтверджується постановою державного виконавця про повернення виконавчого документа у порядку і на умовах, визначених Законом №1404.
Своєю чергою, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:
- у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
- стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;
- у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі.
Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову (п. 4 ст. 37 Закону №1404).
Отже, податківці наполягають: якщо постановою про повернення виконавчого документа встановлено термін повторного пред'явлення для виконання виконавчого документа, тобто виконавче провадження у справі не закрите, дії щодо примусового стягнення майна боржника тривають, то відсутні підстави для визнання такого боргу безнадійним згідно пп. 14.1.11 ПКУ.
На нашу думку, таку ж аргументацію можна застосовувати і в бухобліку при прийнятті рішення щодо статусу такого боргу. До того моменту, як немає повної впевненості, що борг не буде погашений (зокрема, про це ще не отримано відповідний документ від виконавця судового рішення), цей борг не слід визнавати безнадійним і списувати його з балансу.
Докладно про бухгалтерський та податковий облік безнадійної заборгованості читайте тут. А про те, як на визнання заборгованості безнадійною впливає строк давності, ось тут.