Нагадаємо, що 24 лютого Верховна Рада прийняла у ІІ читанні законопроєкт №14023 про внесення зміни до статті 9 Закону №996.
За ним суб’єктам господарювання надається право на спрощений порядок оформлення первинних документів з надання послуг, виконання робіт та оренди. Про це все ми писали тут:
Нові обов'язкові реквізити в актах послуг, робіт та оренди: прийнято закон
Мінекономіки розповідає, що відтепер сторони договору можуть за взаємною згодою не використовувати акти виконаних робіт, а фіксувати факт надання послуг за допомогою інвойсу, підписаного виконавцем, який визнається первинним документом для бухгалтерського та податкового обліку.
«Ми послідовно зменшуємо регуляторний тиск на бізнес і прибираємо норми, які не створюють цінності, але забирають час і ресурси. Скасування обов’язковості актів виконаних робіт — це про довіру до підприємців і про сучасну модель економіки, де держава не нав’язує зайві форми, а створює умови для розвитку. Бізнес має працювати, масштабуватися й експортувати, а не витрачати години на обслуговування бюрократії», - зазначив міністр економіки, довкілля та сільського господарства України Олексій Соболев.
Закон не скасовує первинні документи та не знімає контроль, а надає бізнесу право вибору:
- акти виконаних робіт стають необов’язковими;
- сторони можуть і надалі працювати з актами, якщо вважають це за доцільне;
- у разі домовленості між сторонами інвойс, підписаний виконавцем, може використовуватися замість АВР.
Такий підхід відповідає міжнародній практиці: у більшості країн світу та ЄС базовим документом для підтвердження наданих послуг є рахунок-фактура (інвойс), а не окремий акт.
«Ми синхронізуємо українські правила з міжнародною практикою. У ЄС базовим документом є інвойс, і Україна рухається тим самим шляхом — до простого, зрозумілого і конкурентного бізнес-середовища», - зазначив заступник міністра економіки, довкілля та сільського господарства України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Олександр Циборт.
Практика обов’язкових актів виконаних робіт є спадком пострадянської моделі документообігу та створює суттєве адміністративне навантаження на бізнес: на управління АВР витрачається до 5% робочого часу керівника і до 13% часу бухгалтера, у великих компаніях до цього процесу можуть бути залучені до 15 працівників, а підготовка та підписання одного акту в середньому коштує 200-300 грн. У підсумку щомісячні витрати бізнесу на обіг «зайвих документів» сягають близько 4 000 грн на одне підприємство.
За оцінками, скасування обов’язковості АВР дозволить заощадити до 20 млрд грн щороку для українського бізнесу.
Прийняті зміни також синхронізують документообіг у внутрішній та зовнішньоекономічній діяльності, спрощують роботу компаній, що працюють з іноземними партнерами, та зменшують бар’єри для експорту послуг.
Держава відмовляється від нав’язування форми там, де бізнес здатен самостійно домовлятися, що є особливо важливим в умовах воєнного стану та необхідності швидкого ухвалення рішень.
Прийняття законопроєкту №14023 є черговим кроком у напрямі дерегуляції, зменшення бюрократії та створення більш гнучкого й сучасного бізнес-середовища в Україні.
