Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Відповідно до п. 31.1. ст. 31 ПКУ від 2 грудня 2010 року №2755-VІ зі змінами та доповненнями строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов’язку платника податку зі сплати конкретного виду податку та завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.
Момент виникнення податкового обов’язку платника податку визначається календарною датою.
Відповідно до п. 57.1. ст. 57 ПКУ платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПКУ для подання податкової декларації, крім випадків, установлених ПКУ.
Отже, платник податків у разі подання звітності до граничного терміну сплати зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, до граничного терміну сплати відповідної декларації.
У разі подання звітності платником податків після граничного терміну сплати він зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, до подання такої декларації, тому що граничний термін сплати вже минув.
