Проблема №1 – інформація про знаходження на різних системах оподаткування
Податківці в ІПК від 24.10.2018 р. №4530/ІПК/15-32-13-01-10 навели порядок заповнення інформації у додатку 5 щодо знаходження на відповідній системі у випадку неодноразової зміні систем оподаткування протягом звітного року.
Приклад: Фізособа зареєструвалася підприємцем з 01.01.2018 р., стала платником ЄП з 01.07.2018 р., а з 01.09.2018 р. знову перейшла на загальну систему оподаткування. Отже,"єдинником" така фізособа була лише 3-й квартал, а загальносистемником протягом року побувала двічі – перше півріччя та 4-й квартал. Як заповнити заголовну частину Звіту за 2018 рік в такому випадку?
Дійсно, чинна форма підприємницького Звіту з ЄСВ цей варіант складання не передбачає. Проаналізувавши зміст рядка 6 титульного листа оновленого Додатку 5, виходить, що в ньому можна зафіксувати лише один період знаходження на кожній зі систем оподаткування.
Але податківці запропонували хитрий спосіб заповнення (застосовувати його можна, але на власний ризик!):
1) проставити відмітку «X» у комірці «ФО – на загальній системі оподаткування» (напевно, тому, що саме на ній звітний рік і закінчився);
2) у заголовній частині зазначити одразу два періоди перебування на певних системах оподаткування. Але, зверніть увагу, як:
- з зазначенням періоду перебування на загальній системі оподаткування з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р.;
- з зазначенням перебування на спрощеній системі оподаткування з 01.07.2018 р. по 30.09.2018 р.
У результаті, напевно, як передбачають податківці, не буде пропущено жодного дня із періоду загальної системи оподаткування, а 3-й квартал з цього періоду випаде. Можливо, й так (головне, щоб не задвоїлось). Але в будь-якому випадку наголошуємо, що це суцільна самодіяльність. Тож застосовувати таке роз’яснення від податківців без ризику штрафу може лише той ФОП, який цю ІПК отримав.
Проблема №2 – помилка у формулі обчислення ЄСВ у графі 6 таблиці 1 додатку 5
У графі 6 таблиці 1 форми №Д5 зазначається сума нарахованого ЄСВ у розрізі місяців звітного року.
Вона розраховується відповідно до вимог п. 2 та 3 ч. 1 ст. 7 та п. 5 ст. 8 Закону №2464. ЄСВ встановлюється у розмірі 22% до визначеної бази нарахування.
Отже, ЄСВ нараховується:
- для фізосіб-«загальників» та самозайнятих осіб, – на суму доходу (прибутку), отриманого від їхньої діяльності, що підлягає обкладенню ПДФО. При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (у 2018 році – 819,06 грн). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі окремого місяця звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ. При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;
- для фізосіб-«єдинників» – на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ та не менше за розмір мінімального страхового внеску.
А тепер подивимося на те, що пропонує нам форма цієї таблиці 1.
| Місяць | Код категорії ЗО | Сума чистого доходу (прибутку), заявлена в податковій декларації / Самостійно визначена сума доходу / Частка розподіленого доходу | Сума доходу, на яку нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини | Розмір єдиного внеску** | Сума нарахованого єдиного внеску (графа 3 х рафа 4) |
Як бачимо, у формулі, що зазначена в графі 6 цієї таблиці, множити треба значення граф 3 (де зазначено загальну суму оподаткованого доходу) та 4 (де зазначено ту частину доходу, на яку нараховується ЄСВ). Тоді як насправді треба було б перемножувати показники граф 4 та 5 (де зазначено ставку ЄСВ). Помилка? Так, це помилка. З цим погоджуються і самі податківці в коментованій ІПК: «формула для розрахунку ЄВ, що міститься у назві графи 6 таблиці 1 №Д5 наведена з помилкою, яку необхідно ігнорувати як таку, що не відповідає вимогам Закону №2464. Зазначений показник розраховується за формулою: гр. 4 х гр. 5/100»
На підставі звернень про найдені помилки податківці обіцяють вищезазначені недоліки Звіту виправити. Для цього вони вже звернулися до Мінфіну, тож сподіваємось, що зміни не заставлять себе довго чекати (до кінця звітного року залишилось менш, ніж два місяці).
Але існує й інша проблема при заповненні звіту з ЄСВ (як для підприємців–загальносистемників, так і для осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність). Про неї податківці знають давно, але не квапляться діяти в цьому напрямку. Поки що вони обмежуються лише додатковими роз’ясненнями та порадами на цю тему.
Проблема №3 – порядок визначення бази нарахування ЄСВ для «загальносистемників»
Докладної інструкції щодо заповнення цього звіту в оновленому Порядку №435 немає, він містить лише загальні положення. Податківці щодо заповнення та подання ще «старого» звіту теж надавали тільки загальні роз'яснення (лист ДФСУ від 25.01.2017 р. №1592/7/99-99-13-02-01-17). Немає згадки про цю проблему і в коментованій свіжій ІПК. Але, тим не менше, вона вже кілька років існує.
Як вище було вказано, для загальносистемників базою для нарахування ЄСВ є чистий дохід підприємця, що оподатковується ПДФО. Він визначається за Книгою обліку доходів і витрат, але його сума порівнюється з тією, що зазначена в Декларації про майновий стан та доходи.
Але в Декларації сума чистого оподатковуваного доходу фіксується загальною річною сумою. А в таблиці 1 звіту з ЄСВ, яку, власне, і повинні заповнювати підприємці, сума такого доходу має наводитися у розрізі місяців, які належать до звітного періоду. Адже базою для нарахування ЄСВ є місячний дохід підприємця.
Тому на практиці існують два варіанти заповнення звіту щодо місяців, у яких підприємець на загальній системі оподаткування отримував оподатковуваний дохід.
1. На підставі даних Книги обліку доходів і витрат. Тобто підприємець підсумовує такий дохід за місяцями, в яких він був отриманий, виходячи з фактичних даних. Звісно, в такому разі дохід у розрізі місяців буде різний – десь більше, десь менше. І хоча це реальні дані, податківцям цей варіант не подобається і в своїх роз’ясненнях вони надають перевагу другому варіанту.
2. На підставі даних декларації про доходи. Тобто ті місяці, коли дохід не було отримано, виключаємо з розрахунку, а загальну суму оподаткованого доходу ділимо на кількість місяців, у яких було отримано бодай копійку такого доходу. Цей варіант відповідає Порядку №435 (за яким саме декларація є підставою для складання звіту з ЄСВ). Але в такому разі потерпає істина – в Звіті в розрізі місяців відображається не фактично отриманий в таких місяцях дохід, а загальна сума доходу, розбита на рівні частки.
Втім, як вже було зазначено, оскільки затвердженого Порядком №435 алгоритму складання таблиці 1 Звіту з ЄСВ не існує, підприємець має право застосовувати будь-який з зазначених варіантів. Та на практиці податківці не лише надають перевагу другому варіанту, а й не приймають Звіт, складений інакше (коли суми доходу в різних місяцях різні).
Остаточну крапку в цьому питанні мали б поставити зміни до Порядку №435. Та чи буде враховано цю проблему при внесенні змін цього разу, покаже лише час.
***
Читайте також: Як підприємцям заповнювати звіт з ЄСВ за 2018 рік: приклади від ДФС