Строки сплати податків та звітування до ДФС: все що потрібно знати

Подання звітності: загальні правила

Загальні правила подання податкової звітності встановлює ст. 49 ПКУ.

Відповідно до п. 49.18 ПКУ податкові декларації (крім виключень, передбачених іншими нормами ПКУ) подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

• календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) протягом 20 календарних днів (далі - к.д.), що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пп. 49.18.1 ПКУ);
• календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) протягом 40 к. д., що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (пп. 49.18.2 ПКУ);
• календарному кварталу для платників податку на прибуток для податкової декларації, яка розраховується наростаючим підсумком за  квартал, півріччя, три квартали або рік - протягом 40 к.д., що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (п. 49.19 ПКУ);
• календарному року, крім випадків, передбачених пп. 49.18.4 та 49.18.5 ПКУ протягом 60 к. д., що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (пп. 49.18.3 ПКУ);
• календарному року для платників ПДФО до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розд. IV ПК (пп. 49.18.4 ПКУ);
• календарному року для платників податку на доходи фізосіб-підприємців протягом 40 к. д., що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (пп. 49.18.5 ПКУ);
• календарному року для платників податку на прибуток для податкової декларації, яка розраховується наростаючим підсумком за рік, - протягом 60 к.д., що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (пп. 49.18.6 ПКУ).

Про які виключення йдеться?

1. податок на нерухомість для юросіб - до 20.02 поточного року (пп. 266.7.5 ПКУ);
2. транспортний податок для юросіб - до 20.02 поточного року (пп. 267.6.4 ПКУ);
3. плата за землю для юросіб до 20.02 поточного року (п. 286.2 ПКУ)*;
4. платники ЄП 4 групи – до 20.02 поточного року (пп. 295.9.1 ПКУ).

Зверніть увагу! Для деяких податків строки подання податкової звітності є різними для різних категорій платників цього податку.

Наприклад, платники ЄП звітують або щоквартально, або за рік – залежно від групи, у якій вони перебувають.

Натомість платники податку на прибуток окремих груп не мають, але звітують щоквартально або за рік - залежно від розміру доходу за попередній рік та інших характеристик.

І для ПДВ окремо прописано строки подання звітності: згідно з п. 202.1 ПКУ для платників ПДВ звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених ПКУ, календарний квартал.

Але це вищезазначеним загальним нормам не суперечить.

Збільшення граничного строку подання звітності

Граничні строки подання податкової декларації можуть бути збільшені. Згідно з п. 102.6 ПКУ граничні строки для подання податкової декларації, заяв про перегляд рішень контролюючих органів, заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов’язань, підлягають продовженню керівником (його заступником або уповноваженою особою) за письмовим запитом платника податків, якщо такий платник податків протягом зазначених строків:

• перебував за межами України;
• перебував у плаванні на морських суднах за кордоном України у складі команди (екіпажу) таких суден;
• перебував у місцях позбавлення волі за вироком суду;
• мав обмежену свободу пересування у зв’язку з ув’язненням чи полоном на території інших держав або внаслідок інших обставин непереборної сили, підтверджених документально;
• був визнаний за рішенням суду безвісно відсутнім або перебував у розшуку у випадках, передбачених законом.

Втім відмітимо, що дана норма п. 102.6 ПКУ поширюється виключно на:

• платників податків - фізичних осіб;
• посадових осіб юридичної особи у разі, якщо протягом зазначених граничних строків така юридична особа не мала інших посадових осіб, уповноважених відповідно до законодавства України нараховувати, стягувати та вносити до бюджету податки, а також вести бухгалтерський облік, складати та подавати податкову звітність.

Штрафні санкції, визначені ПКУ, не застосовуються протягом строків продовження граничних строків подання податкової декларації згідно з п. 102.6 ПКУ. Про це також говорять податківці у підкатегорії 135.02 ресурсу «ЗІР».

Сплата податків й зборів: загальне

У п. 57.1 ПКУ визначено, що платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій ним податковій декларації, протягом 10 к. д., що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації, крім випадків, установлених ПКУ.

Але і з цього є виключення. Зокрема, ПДВ – для нього прописана окрема ст. 203 ПКУ щодо сплати ПДВ, але неузгодження із п. 57.1 ПКУ знову таки не виникає. Це зазначають й податківці (підкатегорія 101.22 ресурсу «ЗІР»).

А ще до виключень належать наступні платежі.

1. ПДФО та військовий збір:

• під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом (якщо йдеться про грошовий дохід) (пп. 168.1.2 ПКУ, пп. 1.4 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ);
• протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання) (якщо йдеться про негрошовий дохід або готівковий, виплачений з каси) (пп. 168.1.4 ПКУ, пп. 1.4 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ);
• не пізніше 30-го числа місяця, що настає за місяцем нарахування доходу (якщо нараховано дохід, але не виплачено) (пп. 168.1.5 ПКУ, пп. 1.4 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ);

2. Земельний податок (юрособи) - протягом 30 к. д., що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.3 ПКУ).

3. Податок на нерухоме майно  (юрособи) - авансовими внесками щокварталу до 30-го числа місяця, що настає за звітним кварталом (пп. 266.10.1 ПКУ), тобто граничний термін сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, 29-го числа місяця, що настає за звітним кварталом (підкатегорія 106.08 ресурсу «ЗІР»).

4. Транспортний податок (юрособи) – авансовими внесками (які відображаються в річній податковій декларації) щокварталу до 30-го числа місяця, що настає за звітним кварталом (пп. 267.8.1 ПКУ).

5. Єдиний податок:

• 1 та 2 групи - сплата авансового внеску не пізніше 20-го числа (включно) поточного місяця (п. 295.1 ПКУ);
• 4 група - щоквартально протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу (пп. 295.9.2 ПКУ).
• 3 група – звичайні строки - протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал (п. 295.3 ПКУ).

Святкові та неробочі дні: перенесення граничних строків

Щодо податкової звітності в цьому випадку працює п. 49.20 ПКУ. У ньому сказано, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

На жаль, для сплати податків такого в ПКУ не передбачено. А тому податківці роз'яснювали: якщо граничний строк сплати податку припадає на вихідний день, податки та збори слід сплатити напередодні встановленого граничного терміну (див. тут, тут, підкатегорія 101.22, 112.06 ресурсу «ЗІР»).

Проте Верховний Суд у нещодавній постанові від 23.10.2018 р. у справі №804/3230/172 зазначив, що вважає інакше - якщо останній день строку сплати податків, зборів припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Верховний Суд у постанові зазначає, що ПКУ не містить застережень щодо строку сплати податку у разі, якщо останній день строку сплати податків, зборів припадає на вихідний або святковий день. Водночас у статті 5 Європейської конвенції про обчислення строків (ETS №76) від 16.05.1972 р., підписаній державами — членами Ради Європи, яка застосовується для обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, визначено, що під час обчислення строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Проте якщо diesadquem (для цілей цієї Конвенції термін «diesadquem» означає день, у який строк минає) строку, до завершення якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк продовжується на перший робочий день, який настає після них.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права. 

За змістом п. 3.2 ПКУ, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана ВРУ, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. 

При цьому п. 56.21 ПКУ встановлено, що у разі коли норма ПКУ чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі ПКУ, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. 

Таке застосування норм податкового законодавства відповідає й основним засадам податкового права, проголошеним у ст. 4 ПКУ. Таким чином, на думку ВС, якщо останній день строку сплати податків, зборів припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем. Втім, радимо дочекатися прийняття такої позиції податківцями, щоб не довелося кожного разу захищати свої інтереси у суді.

Перенесено граничний строк подання звітності – чи переноситься день сплати?

Це питання, звісно, стосується строків сплати тільки тих податків, які сплачуються згідно з поданою податковою декларацією. Ті, хто сплачує податки авансом або у фіксовані  ПКУ строки, його не задають.

Від якого саме дня відлічувати 10 днів граничного строку сплати податку, визначені абз. 1 п. 57.1 ПКУ -  від календарного дня після граничного строку подання декларації без урахування перенесення (тобто фактично від вихідного або святкового — якщо так сталося) чи вже з урахуванням такого перенесення строку подання (тобто від дня після фактичного останнього дня граничного строку подання декларації — наступного за вихідним або святковим — найближчого операційного дня)?

Раніше податківці наполегливо роз’яснювали, що граничний строк сплати податків, якщо було перенесено граничний строк подання звітності, починає свій відлік від календарного дня після граничного строку подання декларації без урахування перенесення (див. Узагальнюючу податкову консультацію, затверджену наказом ДПСУ від 21.12.2012 р. №1171, категорію 135.04 ресурсу «ЗІР», чинну до 18.11.2015 р.).

Але колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду в ухвалі 09.06.2015 року у справі №21-18а15 дійшла висновку, що у разі якщо останній день строку подання податкової декларації, передбачений пп. 49.18.1 ПКУ, припадає на вихідний або святковий день, граничним строком подання такої декларації є перший після нього робочий день. Тому початок перебігу встановленого п. 57.1 ПКУ 10-денного строку для сплати зазначеного у декларації податкового зобов’язання пов’язаний саме із таким робочим днем.

Вже після цього податківці у листах від 09.10.2015 р. №21492/6/99-99-15-04-02-15 та від 25.02.2016 р. №4085/10/28-10-06-11 погодилися з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 09.06.2015 р. у справі №21-18а15 щодо перенесення граничного строку сплати податку, якщо було перенесення граничного строку подання податкової звітності. Позитивні роз’яснення податківців також наразі можна знайти у листі та у чинному роз’ясненні «ЗІР» (підкатегорія 135.04).

Втім, варто зазначити,  що аналогічний висновок суду містився в ухвалах ВСУ, датованих ще початком 2014 року (див. ухвала ВСУ від 01.04.2014 р. у справі №21-30а14, ухвала ВСУ від 24.06.2014 р. у справі №21-215а14).

Тож, хоч і знадобився час податківцям, втім вони визнали, що якщо останній день граничного строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день і через це переноситься на найближчий наступний операційний (банківський) день, то 10-денний строк сплати податку за поданою декларацією починає відлічуватися від дня після фактичного (тобто перенесеного) останнього дня подання.

Проте тут є одне АЛЕ й стосується воно знову таки ПДВ. Так, податківці у підкатегорії 135.04 ресурсу «ЗІР» зазначають: враховуючи правову позицію з питання застосування п. 57.1 ПКУ, висловлену Верховним Cудом у постанові від 09.06.2015 у справі №21-18а15, десятиденний строк для сплати податку слід рахувати від фактичної дати останнього дня подання декларації за відповідний період, крім сплати податкового зобов’язання з ПДВ.

Чому ж так? Ось тут вже є конфлікт між загальними й спеціальними нормами, й яка має домінувати поки не узгоджено ВСУ, адже він висловив свою правову позицію, яку прийняли фахівці ДФС, стосовно абз. 1 п. 57.1 ПКУ. Тоді як податківці в вищезгаданому роз’ясненні говорять, що окремої норми щодо перенесення граничного терміну сплати податкового зобов’язання з ПДВ ПКУ не передбачено, а в нормі п. 203.2 ПКУ ані слова про перенесення строків, то відлічувати 10 днів граничного строку сплати ПДВ слід від календарного дня після граничного строку подання декларації без урахування перенесення (тобто фактично від вихідного або святкового — якщо так сталося).

Сподіваємо точки над «і» в цій ситуації також незабаром розставить суд. Але поки що слід зважати на фіскальну позицію податківців.

Декілька слів про ЄСВ

Вищезазначені правила подання звітності та сплати податків стосуються виключно тих податків і зборів, порядок оподаткування яких регламентується ПКУ. А тому вони не поширюється, зокрема, на ЄСВ, адже він не входить до системи оподаткування.

Подання звіту. У п. 13 розд. ІІ Порядку №435 зазначено: якщо останній день строку подання звіту з ЄСВ припадає на вихідний, святковий день чи інший неробочий день, то останнім днем подання такого звіту вважається перший після нього робочий день.

Сплата ЄСВ. Обчислення та сплата ЄСВ здійснюється відповідно до Закону №2464-VI та Інструкції №449.

Так, відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону №2464 платники ЄСВ-роботодавці зобов’язані сплачувати ЄСВ, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов’язані сплачувати ЄСВ, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. А відповідно до п. 11 розд. IV Інструкції №449, якщо останній день строків сплати ЄСВ, зазначених у Інструкції №449, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

Таким чином, якщо граничний термін подання звітності з ЄСВ або сплати ЄСВ припадає на вихідний (святковий) день, то останнім днем її подання, а також сплати ЄСВ буде перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

Відповідальність за порушення термінів подання звітності

Несвоєчасне подання податкових декларацій (розрахунків) тягне за собою штраф в розмірі 170 грн за кожне таке порушення. Ті самі дії, вчинені повторно протягом року, караються штрафом у розмірі 1020 гривень (п. 120.1 ПКУ).

Неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку (п. 119.2 ПКУ):

• 510 грн - у разі вчинення правопорушення вперше;
• 1020 грн - у разі вчинення правопорушення повторно протягом року.

Відповідальність за порушення термінів сплати податків, зборів

За несвоєчасну сплату або несплату податків ПКУпередбачена фінансова відповідальність у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені.

Якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених п. 126.2 ПКУ) протягом строків, визначених ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі (ст. 126 ПКУ):

• 10% погашеної суми податкового боргу при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання;
• 20% – при затримці більше 30 календарних днів.

У разі порушення платником податків строку сплати до бюджету узгодженого грошового зобов'язання, передбаченого абз. 2 пп. 222.1.2 ПКУ, тобто акцизного податку на тютюнові вироби - 20% суми грошового зобов'язання (п. 126.2 ПКУ)

Ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у т. ч. податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків (п. 127.1 ПКУ):

• 25% суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету - у разі вчинення правопорушення вперше;
• 50% суми податку -  повторно протягом 1095 днів;
• 75% суми податку - втретє та більше протягом 1095 днів.

Несплата (неперерахування) фізособою – платником ЄП першої та другої груп авансових внесків ЄП у порядку та строки, визначені ст. 295 ПКУ, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50% ставки ЄП (п. 122.1 ПКУ).

Якщо ж контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов’язання за результатами проведеної перевірки, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25% суми нарахованого податкового зобов’язання. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов’язання з цього податку застосовується штраф вже у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов’язання (п. 123.1 ПКУ).

Крім штрафів за несвоєчасну сплату або несплату податку також нараховується пеня із розрахунку 120% річних облікової ставки НБУ, що діє на день виникнення податкового боргу або на день його погашення, залежно від того, яка з цих ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення (ст. 129 ПКУ).

Крім того, на посадових осіб підприємства може бути покладена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу за порушення податкового законодавства за ст. 163-1 (порушення порядку ведення податкового обліку), 163-2 (неподання або несвоєчасне подання платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків і зборів (обов’язкових платежів)), 163-4 (порушення порядку утримання та перерахування ПДФО та надання відомостей про виплачені доходи) КУпАП.

Також не варто забувати про те, що ст. 212 ККУ передбачена кримінальна відповідальність за умисне ухилення від сплати податків, якщо в бюджет не надійшло податки, збори у значних розмірах (у 2018 році – 881 000 грн) - у вигляді штрафу від 1 до 2 тисяч н.м.д.г. (тобто від 17 000 до 34 000 грн) або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3-х років. Також зазначеною нормою передбачено кваліфікуючі ознаки (наприклад, вчинення таких дій за попередньою змовою групою осіб), які посилюють кримінальну відповідальність.