Звіт про рух грошових коштів – 2020

Загальні правила складання Звіту

Звіт про рух грошових коштів – це звіт, який відображає надходження і вибуття коштів як у гривнях, так і у валюті протягом звітного періоду в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності (п. 3 НП(С)БО 1). Відповідно до положень п. 9 р. II НП(С)БО 1, у Звіті відображається рух коштів, що, своєю чергою, є надходженням і вибуттям грошей та їхніх еквівалентів протягом звітного періоду в результаті всіх видів діяльності підприємства: операційної (розділ I Звіту), інвестиційної (розділ II Звіту) та фінансової (розділ III Звіту). Відповідно до п. 3 НП(С)БО 1 еквіваленти коштів (грошей) – короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошей і які характеризуються незначним ризиком зміни вартості, тобто їхня вартість є відносно постійною протягом довгого періоду. Не забуваймо, що депозити до запитання є складовою грошей за визначенням.

Суми надходжень і видатків, що виникають унаслідок операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, у Звіті розкривають окремо. Тому, якщо одна господарська операція, що генерує потоки коштів, включає суми, які належать до різних видів діяльності, ці суми наводять в окремих статтях Звіту у складі відповідних видів діяльності.

Види діяльності підприємства

Операційна діяльність – це основна діяльність підприємства з реалізації товарів, робіт чи послуг, для якої воно і було створене. Крім того, до операційної діяльності належать операції, які не можна віднести до інвестиційної чи фінансової діяльності (п. 3 розділу I НП(С)БО 1). До операційної діяльності належать:

• операції з отримання оплати від покупців та замовників;
• оплати постачальникам товарів, робіт, послуг;
• виплати працівникам;
• оплати інших операційних витрат тощо.

Iнвестиційна діяльність – це придбання та реалізація необоротних активів, а також поточних фінансових інвестицій, які не належать до еквівалентів коштів (п. 3 розділу I НП(С)БО 1). Це можуть бути операції з оплати постачальникам за ОЗ, нематеріальні активи, інші необоротні активи, отримання частки участі в інших підприємствах, а також надходження від продажу таких об'єктів інвестування; видача позик та їх отримання не від фінансових установ тощо.

Фінансова діяльність – це діяльність, яка спричинює зміни розміру та складу власного і позикового капіталу підприємства (п. 3 розділу I НП(С)БО 1). Наприклад, надходження коштів від випуску акцій та продажу інших інструментів власного капіталу, а також отримання позик та виплата коштів для погашення позик, виплата дивідендів тощо.

До Звіту не включають внутрішні зміни у складі коштів (наприклад, рух коштів із каси до банку або з одного банківського рахунку на інший, зокрема, перерахування коштів на спецрахунок у СЕА ПДВ або у СЕА РП СЕ – для платників акцизу) та негрошові операції (бартерні операції, отримання активів за договором фінансової оренди, придбання активів шляхом емісії акцій тощо) (абз. 2 п. 9 розд. II НП(С)БО 1).

Складаючи Звіт, доцільно керуватися Методрекомендаціями №433 та Методрекомендаціями №476.

Підприємство за власним рішенням може обрати один із методів складання Звіту:

1. прямий метод, використовуючи при цьому форму №3 (рух коштів унаслідок операційної діяльності визначають за сумою надходжень від операційної діяльності та сумою витрачання на операційну діяльність коштів за даними записів їх руху на рахунках бухгалтерського обліку);
2. непрямий – форму №3-н (рух коштів унаслідок операційної діяльності визначають шляхом коригування прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування).

Зміст статей Звіту про рух грошових коштів наводиться у розділі IV Методрекомендацій №433.

У статті розглянемо складання Звіту за прямим методом – п. 9 розд. II НП(С)БО 1. Вибір такого методу слід зафіксувати в наказі про облікову політику згідно з п. 2.29 розд. II Методрекомендацій №635. Якщо такого наказу на початку звітного року не видавалося, вибір форми складання Звіту можна оформити й у вигляді звичайного наказу керівника, складеного до дати подання фінансової звітності.

Звіт про рух грошових коштів, як і решта форм «великої» фінансової звітності, складають у тисячах гривень без десяткових знаків.

У примітках до фінансової звітності наводять (розкривають) інформацію не тільки про склад коштів (грошей), а й про склад статей Звіту про рух грошових коштів «Iнші надходження», «Iнші платежі» та інших статей, які об'єднують декілька видів грошових потоків.

Два методи складання Звіту

При використанні прямого методу для визначення чистої зміни коштів у Звіті наводять усі основні статті грошових надходжень та грошових видатків, а різниця між ними формує чистий рух коштів окремо від операційної (рядок 3195), інвестиційної (рядок 3295) та фінансової діяльності (рядок 3395).

За прямого методу складання Звіту про рух грошових коштів використовують дані з регістрів бухгалтерського обліку щодо дебетових або кредитових оборотів на рахунках обліку коштів (рахунки 30 «Каса» і 31 «Рахунки в банках», 333 «Грошові кошти в дорозі в національній валюті», 334 «Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті», 335 «Електронні гроші, номіновані в національній валюті» за звітний період, 351 «Еквіваленти грошових коштів») – у кореспонденції з іншими рахунками бухгалтерського обліку. Згідно з П(С)БО 4, еквіваленти коштів – це різновид фінансових інвестицій, що відображаються на рахунку 35 «Короткострокові фінансові інвестиції». Для того, щоб вважатися еквівалентом коштів, фінансова інвестиція повинна вільно конвертуватися у гроші. Прикладом еквівалентів коштів можуть бути казначейські векселі, а також депозитні сертифікати з терміном погашення до 3 місяців.

Для потреб складання Звіту протягом року можна вести відповідну аналітику операцій за наведеними рахунками з такою деталізацією, щоб її було достатньо для складання Звіту. Проте можна і не вести аналітику цілий рік, а наприкінці року проаналізувати всі вхідні та вихідні грошові розрахунки. Цей вибір залежить від обсягу операцій та трудомісткості кожного з цих варіантів накопичення облікової інформації.

Прямий метод має дуже просту формулу: надходження коштів – витрачання коштів = зміни у залишку коштів унаслідок діяльності підприємства. Показники даних про надходження коштів відображають у звичайному порядку, а показники витрачання коштів наводять у дужках.

Непрямий метод полягає в тому, що спочатку у Звіті наводять суму чистого прибутку (збитку), яка потім коригується до величини чистої зміни коштів через виключення впливу на показник фінрезультату негрошових операцій.

За непрямого методу використовують показники Балансу та Звіту про фінрезультати. Лише деякі рядки Звіту потрібно буде заповнювати шляхом аналізу аналітики за рахунками обліку грошей. Це спрощує роботу при складанні Звіту, але при цьому дані зі Звіту будуть менш зрозумілими для інших користувачів інформації, що не мають фахових знань з бухобліку. Проте, звісно, і непрямий метод для декого може бути прийнятнішим, аніж прямий.

Непрямий метод має таку формулу: прибуток (збиток) до оподаткування +/- бухгалтерські коригування = зміни у залишку коштів внаслідок діяльності підприємства.

За непрямим методом складають тільки перший розділ Звіту про рух коштів в результаті операційної діяльності. У наступних двох розділах показники руху коштів від інвестиційної та фінансової діяльності визначають за прямим методом: окремо відображають усі надходження, які потім зменшуються на суму витрачань та інших платежів. Отже, та частина, що стосується руху коштів унаслідок інвестиційної та фінансової діяльності, в обох формах (за прямим та непрямим методами) є ідентичною (це рядки 3200 – 3395).

Обидві форми Звіту (форма №3 і форма №3-н) затверджені НП(С)БО 1. Частина статей Звіту, що наведені у самій формі, є обов'язковими – вони завжди заповнюються, за винятком випадків відсутності відповідної інформації як у поточному, так і в попередньому звітному періоді. Iнша частина статей є додатковою, вони наведені у додатку 3 до НП(С)БО 1. Підприємство може (а не зобов'язане!) включати їх до Звіту за наявності таких двох умов: інформація для цих статей є суттєвою та оцінка статті може бути достовірно визначена.

Iнформація є суттєвою, якщо її відсутність може вплинути на рішення користувачів фінзвітності. Що саме є суттєвим для певного суб'єкта господарювання, визначається на підставі відповідних стандартів обліку (міжнародних або національних) та професійного судження керівництва компанії. Зазвичай рівень суттєвості зазначають у наказі про облікову політику.

Таблиця

Звіт про рух грошових коштів (за прямим методом)

Складання Звіту за прямим методом

У цьому розділі розглянемо складання Звіту за прямим методом. У таблиці наведено рядки Звіту та рекомендації щодо їх заповнення, а також джерело інформації у найпоширеніших випадках руху готівки та коштів на рахунках у банку.

Показник ряд. 3195 буде додатний, якщо сума надходжень коштів від операційної діяльності перевищує суму витрачених на таку діяльність коштів, унаслідок чого збільшується залишок коштів на кінець звітного періоду порівняно із залишком на початок. Від'ємний результат розрахунку (зменшення залишку коштів з початку року) може виникнути, якщо, наприклад, підприємство у межах операційної діяльності витратило більше коштів, аніж одержало, відповідно залишок коштів на початок року дозволяв їх витрачати і без додаткового надходження, або залучалися кошти, що були отримані з фінансової чи інвестиційної діяльності.

Розділи II та III, як ми зауважували вище, заповнюють так само, як і розділ I, – за прямим методом, незалежно від того, який метод для заповнення ф. №3 обрало підприємство – прямий чи непрямий.

Про підсумки розділів II та III можна сказати те саме, що і про рядок 3195: якщо відбувається від'ємний рух коштів, то це означає, що було використано початковий залишок коштів або залучено кошти з інших видів діяльності підприємства.

Перевірити правильність складання показників фінансової звітності допоможуть Методрекомендації №476.