Хто подає декларацію?
Земельний податок – обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (пп. 14.1.72 ПКУ).
Згідно з п. 269.1 ПКУ платниками податку, а отже і особами, які подають декларацію зі земельного податку, є:
- власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);
- землекористувачі.
При цьому нарахування фізособам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 ПКУ (п. 286.5 ПКУ). Отже, фізособам – платникам податку подавати Декларацію не потрібно.
Якщо з власниками земельних ділянок все більш-менш зрозуміло, то зі землекористувачами варто розібратися.
Відповідно до пп. 14.1.73 ПКУ землекористувачі – юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Зверніть увагу, що йдеться про оренду земель саме державної та комунальної власності. У такому випадку податок сплачується у вигляді орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою). У випадку ж оренди земельної ділянки приватної власності платником земельного податку є її власник – орендодавець, і саме на нього покладається обов’язок подання декларації.
Зауважимо, що від обов’язку подання декларації не звільняються юридичні особи, які мають право на пільги щодо сплати земельного податку або мають земельні ділянки, що не підлягають оподаткуванню. Тобто декларацію слід подавати в будь-якому випадку за наявності земельних ділянок. Роз’яснення податківців щодо цього ми наводили тут.
Форма декларації
Форма декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) затверджена Наказом №560.
Оскільки форма декларації з минулого року не змінилася, порядок її заповнення аналогічний тому, що ми наводили минулого року тут. А приклад заповнення декларації з податку на землю за 2021 рік можна завантажити за посиланням.
Щодо прикладу слід звернути увагу, що:
– фіскали не дають однозначної відповіді, у яких випадках заповнювати графу 8 або графу 9 Розрахунку суми земельного податку. Тобто, як зазначати площу земельної ділянки – у га чи в кв. м. Проте у п. 14.1.130 ПКУ вказано, що одиниця площі оподатковуваної земельної ділянки у межах населеного пункту визначається як 1 (один) метр квадратний (кв. метр), а за межами населеного пункту як 1 (один) гектар (га). Хоча харківські податківці у ІПК від 31.10.2017 р. №2451/ІПК/20-40-12-03-21 зазначали, що показник площі земельної ділянки береться з правовстановлюючих документів на землю. І зважаючи на те, що підставою для нарахування земельного податку є саме витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку (який подається разом з першою Декларацією), то вважаємо, що все ж таки варто орієнтуватись на одиницю виміру, що зазначена у такому витягу, хоча за логікою, застосування одиниць виміру у витягу, має керуватись принципом наведеним у п. 14.1.130 ПКУ. Якщо одиниця виміру земельної ділянки за ПКУ та у витягу різні, то вважаємо, що платнику податків варто отримати від податківців власну ІПК і діяти за нею;
– у графі 10 зазначаємо нормативно-грошову оцінку (якщо вона проведена) тієї одиниці виміру, в якій зазначено площу земельної ділянки. Тобто, якщо ви зазначили площу земельної ділянки в га, то в графі 10 зазначаєте нормативно-грошову оцінку 1 га такої ділянки;
– у графі 13, де зазначається річна сума податку, очевидна помилка в формулі. Насправді рахується ця сума так:
- для земельних ділянок, площу яких визначено у кв. м, – за формулою: (колонка 9) х (колонка 10) х (колонка 12);
- для земельних ділянок, площу яких визначено у га, – за формулою: (колонка 8) х (колонка 11) х (колонка 12).
Терміни подання декларації
Як встановлено п. 286.2 ПКУ, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік. Зокрема, про це ми нагадували тут. Тобто за 2021 рік слід відзвітувати до 22 лютого включно.
При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Водночас платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (п. 286.3 ПКУ).
Отже, за власним вибором платник податку може звітувати зі земельного податку у такі строки:
- одноразово до 20 лютого поточного року «авансом» на весь рік;
- за кожен місяць протягом 20 календарних днів.
За нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.
А у разі зміни протягом року об'єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.
Штрафи за неподання або несвоєчасне подання декларації
Неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до п. 49.2 ПКУ) або несвоєчасне подання платником податків декларації тягне за собою накладення штрафу в розмірі 340 грн за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. А за ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення – в розмірі 1020 грн за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Такі розміри штрафів передбачені п. 120.1 ПКУ.
Проте в період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого КМУ на всій території (а він триває і досі), не застосовуються штрафні санкції, передбачені п. 120.1 ПКУ у разі неподання платниками податків податкової звітності (крім ПДВ, акцизного податку, рентної плати) за податкові (звітні) періоди, граничні терміни подання яких припадали на цей період.
Отже, наразі за несвоєчасне подання Декларації з податку на землю суб'єкти господарювання звільнені від відповідальності.
Власник земельної ділянки одночасно є землекористувачем: як подавати декларацію?
Згідно з наказом Мінфіну від 14.01.2011 р. №11 надходження до бюджету земельного податку та орендної плати обліковується за окремими кодами класифікації доходів бюджету. В органах ДПС платнику, який одночасно є платником земельного податку та орендної плати, відкривають окремі інтегровані картки платника для обліку земельного податку та орендної плати.
Отже, якщо суб’єкт господарювання одночасно є платником податку на землю та орендарем земельної ділянки державної або комунальної власності, то він має подати до органу ДПС за місцем знаходження земельної ділянки окремо податкову декларацію з плати за землю щодо земельного податку та окремо щодо орендної плати.
Земельні ділянки на території різних територіальних громад
Якщо одна юридична особа має декілька земельних ділянок на території різних адміністративних одиниць, то до податкового органу за місцезнаходженням кожної з ділянок подаються окремі податкові декларації, тобто за різними кодами КОАТУУ. Це стосується і випадку, коли всі території підпорядковуються одному податковому органу. Податкові зобов’язання за кожною з таких декларацій також сплачуються окремо щомісяця – до різних бюджетів за місцезнаходженням конкретної земельної ділянки.
У випадку подання платником податку декларації з неправильно вказаним КОАТУУ до нього можуть застосовуватися штрафні санкції відповідно до п. 120 ПКУ.
Індексація та витяг з технічної документації про розмір такої оцінки
Відповідно до п. 271.1.1 ПКУ нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до встановленого цим кодексом порядку, є базою оподаткування земельним податком. Управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок здійснює Держгеокадастр.
Водночас п. 289.1 ПКУ передбачено, що для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Формулу, за якою розраховується величина коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель залежить від індексу споживчих цін за попередній рік і застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок (п. 289.2 ПКУ).
Проте індекс споживчих цін за 2017-2023 роки, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, застосовується зі значенням 100%. Отже, нормативна грошова оцінка земель при визначенні податкового зобов’язання з плати за землю на 2021 рік за 2020 рік індексується на коефіцієнт 1,0.
Щодо витягу з технічної документації, то як було зазначено вище, він подається лише разом з декларацією при першому подані. Новий витяг надалі подається лише у разі затвердження нової НГО. Аналогічне роз'яснення надавали і тернопільські податківці.
Розмір ставок на 2021 рік
Розмір ставок відрізняється залежно від того, чи було проведено їх нормативну грошову оцінку чи ні:
- ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3% від їх НГО, для земель загального користування – не більше 1% від їх НГО, а для сільськогосподарських угідь – не менше 0,3% та не більше 1% від їх НГО, а для лісових земель – не більше 0,1% від їх НГО;
- ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12% від їх НГО за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб’єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності);
- ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5% від НГО одиниці площі ріллі по АР Крим або по області, а для сільськогосподарських угідь – не менше 0,3% та не більше 5% від НГО одиниці площі ріллі по АР Крим або по області, а для лісових земель – не більше 0,1% від НГО площі ріллі по АР Крим або по області.
Зважаючи на те, що земельний податок є місцевим податком, то конкретний розмір ставок земельного податку встановлюється сільськими, селищними, міськими радами та радами об’єднаних територіальних громад, які водночас не повинні перевищувати свої повноваження і мають встановлювати розміри ставок цього податку виключно в межах ставок, визначених ПКУ.
Зверніть увагу на зміни у порядку встановлення місцевими радами ставок місцевих податків (до яких належить і ставка земельного податку)!
Рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів приймаються органами місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень (п. 12.3 ПКУ).
Якщо до 15 липня орган місцевого самоврядування не прийняв рішення про встановлення відповідних місцевих податків та/або зборів, такі податки та/або збори справляються, виходячи з норм ПКУ зі застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування таких місцевих податків та/або зборів (пп. 12.3.5 ПКУ).
Закон №466 визначає, що у рішенні про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також податкових пільг з їх сплати може не визначатися термін його дії. У такому випадку рішення буде чинним до прийняття нового рішення (абз. 2 пп. 12.3.3 ПКУ).
Отже, Закон №466 скасував обов’язок щорічного прийняття рішень про встановлення місцевих податків та/або зборів.
Таким чином, органи місцевого самоврядування у поточному році можуть не приймати рішення про встановлення місцевих податків та зборів. У такому випадку:
- податок на майно (в частині плати за землю, крім земельного податку за лісові землі) буде справлятися зі застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування таких місцевих податків та/або зборів;
- податок на майно (в частині земельного податку за лісові землі (у разі їх встановлення) – за ставками, що визначені у чинних рішеннях.
Зміна ставок місцевих податків та/або зборів, податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів потребує прийняття органом місцевого самоврядування нового рішення або внесення змін до чинного рішення.
Таке рішення має бути прийняте до 15 липня року та офіційно оприлюднене до 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів або змін (плановий період).
Якщо орган місцевого самоврядування оприлюднив рішення про встановлення місцевих податків та зборів після 25 липня поточного року, норми такого рішення будуть діяти не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим (тобто через один календарний рік) (пп. 12.3.4 ПКУ).
Про те, де знайти ставки місцевих податків, ми писали тут.
Хто сплачує податок при суборенді земельної ділянки без зміни її призначення?
Суб’єкт господарювання, який бере в суборенду земельну ділянку комунальної або державної власності, не може самостійно сплачувати земельний податок у вигляді орендної плати напряму – це обов’язок особи, яка безпосередньо орендує і в подальшому надає в суборенду.
Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності – це обов’язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, як визначено п. 288.1 ПКУ, є договір оренди земельної ділянки.
Оскільки передбачено лише дві форми плати за землю, зокрема, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності, платником якої є орендар земельної ділянки, то особа, яка орендує земельну ділянку комунальної власності, сплачує орендну плату до бюджету за всю площу земельної ділянки, вказану в договорі оренди з урахуванням площі, наданої в суборенду, та подає до податкового органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію з орендної плати за землю.
Тому особа, яка отримала в суборенду частину земельної ділянки, не може самостійно сплачувати орендну плату за таку земельну ділянку до бюджету та подавати податкову декларацію з цієї плати.
Як юрособі слід сплачувати земельний податок у разі придбання нежитлового приміщення?
При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (п. 287.6 ПКУ).
Отже, наприклад, власник нежитлового приміщення (його частини) у багатоквартирному житловому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п. 287.8 ПКУ).
При цьому, навіть якщо будівля надається в оренду суб’єкту господарювання, який має пільгу зі земельного податку, власник нерухомості все одно має сплатити земельний податок, оскільки пільга поширюється лише на платниками податку, яким у такому випадку є власник цієї нерухомості та ділянки під нею (або є її користувачем).
