Податкова неодноразово звертала увагу на своєчасність подання авансових звітів з метою неоподаткування авансових сум. Але в 2018 році вона дещо змінила свою позицію.
Нова позиція ДФС - яка вона тепер?
В індивідуальній податковій консультації від 23.02.2018 р. №765/6/99-99-12-02-03-15/ІПК податківці зробили такі висновки:
- до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно з п. 170.9 ПКУ;
- якщо «фізичною особою (працівником) придбання товарів для потреб юридичної особи здійснено за рахунок власних коштів, тобто юридичною особою (працедавцем) попередньо не видавалися кошти під звіт, то сума коштів, виплачених такій фізичній особі за вказані товари, включається до її загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інші доходи та оподатковується на загальних підставах».
Тобто податкова звернула увагу на особливість вимоги ПКУ – це надання авансових коштів, необхідних для здійснення особою певних цивільно-правових дій.
Отже, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу пп. 165.1.11 ПКУ не включає суму коштів, отриманих платником податку. Тому податкова й доходить висновку, що якщо кошти не отримані, то й немає підстав для неоподаткування такої суми.
Чи є вихід з цієї ситуації?
Підзвітна особа виконує цивільно-правову дію (так звану дію доручення, якою працедавець доручає фізичній особі зробити певні придбання). Враховуючи це, ми маємо знайти рішення для того, щоби підзвітна особа виконувала функцію доручення через попередньо підготовлені документи.
Зверніть увагу, що у листі зроблено акцент на розрахунки з підзвітною особою на господарські потреби. Ми не говоримо про авансові розрахунки або забезпечення авансів на відрядження. Акцент – саме на розрахунках підзвітної особи за авансовим звітом на господарські потреби.
Отже, якщо немає можливості забезпечити авансовими коштами, але розрахунок з підзвітною особою вже проведений, він власними коштами придбав якісь необхідні матеріали і цінності для ведення господарської діяльності, надав звіт, ми маємо створити необхідні документи, щоб визнати такі розрахунки не договором купівлі-продажу, а розрахунком з підзвітною особою.
У цьому випадку автор радить застосувати:
- або договір доручення, як договір цивільно-правового характеру,
- або звичайний наказ керівника, який має розпорядчу дію, необхідну для придбання певних товарів у господарській роботі.
Текст наказу приблизно може бути такий:
***
Наказ №25
Від «01» березня 2018 р.
У зв’язку із необхідністю використання канцелярських товарів у господарській діяльності підприємства НАКАЗУЮ:
1. Адміністратору Кувшинка О.В. придбати канцелярські товари для ведення господарської діяльності підприємства згідно із переліком:
Ручки з синьою кульковою пастою — 10 штук;
Олівці — 20 штук;
Папір формату А4 — 20 пачок.
2. Компенсацію понесених витрат здійснити після дати затвердження Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт.
Директор ____________
З наказом ознайомлений ___________
***
Тобто в цьому випадку:
- розпорядчий документ готуємо за день або в день, коли працівником здійснено розрахунок власними коштами за придбання товару;
- на підставі нього вже перелічуємо зобов’язання для працівника щодо потреб придбання тих чи інших товарів, матеріалів, цінностей;
- фіксуємо в наказі вже кінцеву розпорядчу дію — відшкодувати понесені витрати.
Даний наказ буде замінювати форму доручення і відповідно давати можливість провести остаточні розрахунки з підзвітною особою, таким чином визнаючи ці розрахунки, як ті, які проведено з дотримання норм пп. 170.9 ПКУ.
***
Читайте також: Придбав товари за власні кошти — ще й сплатив ПДФО та військовий збір!