Не економічна криза крокує по планеті, а криза капіталізму, яка то зменшується, то збільшується, але ніколи не зникає.
За багато тисячоліть багата частина населення завдяки експлуатації накопичила і сконцентрувала у себе великі знання і значні грошові кошти. Все це необхідно було для початку промислової революції, цієї надзвичайно важливої події в історії людства, яка сповістила про прихід капіталізму.
Капіталізм почав своє існування з промислового перевороту, який розпочався в 70-х роках XVIII століття після винаходу та впровадження в промисловості парового двигуна. Цей переворот завершує формування двох класів буржуазного суспільства - буржуазії і пролетаріату. У цей початковий період розвитку капіталізму в основному освічені, заможні люди робили відкриття і займалися винахідництвом або фінансували незаможних винахідників.
Вони своєю працею, своїм розумом, за свої гроші створювали небачену доти техніку: парові машини, електричні двигуни, двигуни внутрішнього згоряння, електролампи, телефони, радіо, автомобілі, паровози, літаки - та хіба можна все перелічити, що випускалося в ці стрімкі роки. З’являлися зовсім нові галузі в промисловості: паровозобудування, літакобудування, сільгоспмашинобудування і т.д. Гроші вкладалися в індустрію.
До 30-х років ХХ століття прогресивний розвиток капіталізму завершився. Основні відкриття та винаходи були зроблені. Капіталісти перестали вкладати гроші в розвиток промисловості, бо випуск нової продукції в кількостях, як це було раніше, не передбачили. Настав період застійного капіталізму. Причина його появи - надвиробництво капіталів (з’явилися зайві гроші в буржуазії) і перевиробництво товарів, що не знаходять збуту (причина - нестача грошей у трудового населення). Такий несправедливий розподіл прибутку в суспільстві призвів до закінчення прогресивного розвитку капіталізму і початку глибокої кризи капіталістичної системи. Ця криза 30-х років сповістила про прихід застійного капіталізму. Вона (криза капіталізму) то більшою, то меншою мірою буде тривати доти, доки буде існувати застійний капіталізм.
На початку ХХI століття з’явилася так звана фінансова криза, яка швидко поширилася по всій планеті. Найменування «фінансова криза» їй дали буржуазні ідеологи. Насправді це не фінансова криза, а криза капіталізму, яка стартувала у 30-ті роки ХХ століття. Коли криза капіталізму загострюється, як це сталося, наприклад, на початку XXI століття, то створюється враження, що гроші кудись зникають і їх хронічно скрізь не вистачає. Як все просто пояснюється: грошей немає, отже, криза - фінансова. Насправді ніякого зникнення грошей не спостерігається: скільки їх було - стільки й залишилося, нікуди вони не подінуться. При такій ситуації виходить звичайний перерозподіл грошей: вони з кишень бідних переміщуються в кишені багатих, зачепивши при цьому і середні верстви населення.
Представники великого капіталу, які перебувають при владі, прагнуть зменшити існуючу кризу капіталізму за рахунок зниження життєвого рівня свого народу. У цьому випадку населення буде мати грошей менше в порівнянні з тим, що мало раніше. Значить, воно буде купувати менше товарів, а виробники цих товарів змушені будуть зменшувати випуск своєї продукції. Окремі підприємства оголосять себе банкрутами. Ринки збуту, яких так потребують капіталісти, будуть скорочуватися, армія безробітних - збільшуватися. Але ж зараз безробітні становлять близько 10% від працюючого населення, і їх утримання дорого обходиться державам. Тому перш ніж знижувати добробут народу, необхідно подумати, до яких сумних наслідків може призвести цей захід.
Знижувати життєвий рівень населення можна тоді, коли зникнуть товари в магазинах. В цьому випадку народ буде мати зайві гроші. А нині, щоб зменшити кризу капіталізму, іншого виходу в урядів капіталістичних держав як збільшувати бюджети своїх країн за рахунок людей, які володіють великим капіталом, нема, тому що зайві гроші (надвиробництво капіталів) знаходяться саме у них.
Уряди капіталістичних держав постійно посилаються на те, що не вистачає грошей на розвиток промисловості. Насправді гроші є. Вони у представників великого капіталу. Але існує і причина, чому ті, хто отримує високі доходи, не бажають вкладати гроші в прогресивний розвиток своїх країн. Ця причина полягає ось у чому. Для того, щоб вкласти гроші у виробництво будь-якого товару, необхідно, щоб цей товар купувався. А щоб він купувався, потрібно самим створювати ринки збуту і в першу чергу - в своїх країнах. Для цього капіталісти повинні частину свого прибутку (який, до речі, створює народ) віддати працівникам (природно, після прийняття парламентами відповідних законів). У цьому випадку буде спостерігатися гармонійний розвиток економіки і підвищення добробуту народу: вкладаються гроші в економіку, починається додатковий випуск товарів для населення, і відразу ж автоматично підвищується реальна зарплата, пенсії та інші види виплат та допомог. В результаті чого населення почне купувати більше товарів. Прибуток знову вкладається в економіку, і знову ж гроші виділяються на підвищення життєвого рівня населення. Цей цикл періодично має повторюватися.
Виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок: збільшення ринків збуту, а отже, і прогресивний розвиток промисловості перебувають у прямій залежності від добробуту народу: на яку суму грошей збільшується випуск товарів для народного споживання, на таку ж суму повинен підніматися і життєвий рівень населення.
Щоб зменшити криза капіталізму, Україна запрошує західних інвесторів для участі у розвитку вітчизняної промисловості. Але Захід відмовляється в цьому брати участь. Він не бажає, щоб на його ринках з’явилася дешева (адже в Україні робоча сила набагато дешевша, ніж в західних країнах), високоякісна, конкурентоспроможна продукція.
А ось брати участь у будівництві доріг, мостів, аеродромів, стадіонів, очисних споруд, у розвитку транспорту, енергетики, сільського господарства, портів, туристичної інфраструктури іноземні інвестори зацікавлені. І тут же виникає питання: чому Україна, яка здатна виробляти космічні ракети, не в змозі побудувати для себе дороги, мости, стадіони тощо?
Суспільство ще не усвідомило, яку велику загрозу для нього становлять мільйони і мільярди бездіяльних грошей, що зберігаються в банках на рахунках представників імущих класів, а також гроші комерційних банкірів, які збільшують свій капітал за рахунок банківської експлуатації населення.
Капіталізм існує близько 240 років, і чим довше він буде існувати, тим сильніше буде відчуватися криза капіталістичної системи. Прикладом тому може служити найсильніша криза капіталізму в таких капіталістичних державах, як Греція та Італія. На підході до такої кризи - й інші капіталістичні країни. Навіть така високорозвинена держава, як США, держава, яка має ознак демократії більше, ніж будь-яка інша країна, не в змозі зменшити у своїй країні кризу капіталізму. Президент США демократ Барак Обама у своїй передвиборчій програмі знайшов правильне рішення для зменшення кризи капіталізму в своїй країні. Він обіцяв знизити податки для середнього класу і бідних (а це 95% американських сімей) і підвищити податки для багатих, які заробляють понад 250 тисяч доларів на рік. Свою обіцянку він не зміг виконати, тому що в Конгресі більшість представляють консерватори, а це корумпований електорат багатих людей.
Криза капіталізму піде на спад лише в тому випадку, коли почнеться справедливий розподіл прибутку в суспільстві, коли одні люди перестануть безконтрольно привласнювати результати праці інших людей, коли будуть встановлені прогресивні податки на осіб з високими доходами, як це було зроблено в 30-і роки ХХ століття у Швеції. При цьому має здійснюватися поступовий перерозподіл національного доходу на користь менш забезпечених верств населення.
Микола та Катерина Тоцькі
