Як ми писали у цій новині, Нацбанк вніс зміни до Інструкції №163 постановою від 12.03.2025 , що набрала чинності з 15.03.2025.
Нагадаємо, що Інструкція №163 – це Інструкція про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затверджена постановою НБУ від 29.07.2022 №163. Тобто те, про що йтиметься далі, стосується саме гривневих розрахунків.
Зміни до загальних положень Інструкції №163
Передусім з Інструкції №163 виключено саме визначення безготівкових розрахунків (колишній пп. 1 п. 6 Інструкції №163). Чому?
Згадаємо старе визначення: «Безготівкові розрахунки – це перерахування коштів із рахунків платників на рахунки отримувачів, а також перерахування надавачами платіжних послуг коштів, унесених платниками готівкою, на рахунки отримувачів».
Під це застаріле визначення не підпадали, зокрема, операції, які виконуються у платіжній системі з використанням реквізитів картки. Хоча вони теж по суті є безготівковими розрахунками!
У п. 2 Інструкції №163 визначено, що саме вона визначає, і до цього пункту внесено зміни. Так, Інструкція №163 надалі не застосовується до платіжних операцій:
1) що здійснюються в межах одного надавача платіжних послуг (крім вимог до обов’язкових реквізитів платіжної інструкції (далі – ПІ) користувачів та виконання платіжної операції користувачів). Обов’язкові реквізити ПІ розглянемо далі, а щодо виконання платіжних операцій в межах одного надавача зазначимо, що Інструкція №163 встановлює тільки строк виконання – протягом операційного дня, в який прийнято до виконання платіжну інструкцію, або в інший строк, визначений договором з користувачем (п. 18 розділу І Інструкції №163);
2) що ініціюються з використанням емісійного платіжного інструменту (включаючи зняття готівки) та виконуються у платіжній системі з використанням реквізитів емісійного платіжного інструменту цієї платіжної системи.
Емісійний платіжний інструмент – це платіжний інструмент, що емітується емітентом та надається користувачу платіжних послуг на підставі договору з емітентом для надання платіжної інструкції з метою ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом (п. 2 розділу І Положення від 16.10.2024 № 125). Найчастіше таким інструментом є платіжна картка;
3) з електронними грошима, що здійснюються між електронними гаманцями.
Третя загальна зміна – надавач платіжних послуг отримувача після кожного зарахування коштів на рахунок отримувача зобов’язаний надати отримувачу інформацію щодо:
- найменування/прізвища, власного імені, по батькові (за наявності) платника,
- суми зарахованих коштів,
- іншу інформацію, визначену його внутрішніми документами,
за умови, що таку інформацію надано надавачем платіжних послуг платника (новий п. 26-1 розділу І Інструкції №263).
Сподіваємося, що це додасть ясності в тих випадках, коли фізособи платять за товари/послуги на рахунок отримувача у форматі IBAN за допомогою банківських додатків. Раніше на практиці отримувачі не завжди бачили інформацію про прізвище, ім’я та по батькові покупця, якщо, приміром, фізособа ініціювала платіж на рахунок отримувача у своєму банківському додатку. Тепер можна однозначно стверджувати, що якщо банк отримувача коштів має інформацію про платника, то він повинен надати її і отримувачу.
Зміни у порядку виконання кредитових переказів
Кредитовий переказ – це платіжна операція з рахунку платника на підставі платіжної інструкції, наданої платником або надавачем послуг з ініціювання платіжних операцій, за умови отримання згоди платника на виконання платіжної операції, наданої надавачу платіжних послуг платника (п. 29 ч. 1 ст. 1 Закону про платіжні послуги). По суті, це переказ коштів з рахунку платника на рахунок отримувача за ініціативи та згоди платника.
Обов’язкові реквізити платіжної інструкції перераховані у п. 37 розділу ІІ Інструкції №163 – їх всього вісім:
1) дата складання і номер;
2) унікальний ідентифікатор платника або найменування/прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку;
3) найменування надавача платіжних послуг платника;
4) сума цифрами та словами;
5) призначення платежу;
6) підпис(и) платника;
7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування/прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку;
8) найменування надавача платіжних послуг отримувача.
Змінами передбачено, що у договорі платіжних послуг з платником можуть бути передбачені випадки, коли надавач послуг сам оформляє платіжну інструкцію за платника. У такому разі вона має містити всі вищеперераховані реквізити, крім підпису платника, замість якого ставиться підпис надавача платіжних послуг (новий п. 37-1 розділу ІІ Інструкції №163).
Надавач платіжних послуг платника після прийняття до виконання платіжної інструкції платника зобов’язаний надати платнику підтвердження прийняття її до виконання.
Якщо платіжну інструкцію подано у паперовій формі, то надавач платіжних послуг надає платнику інформацію про прийняття її до виконання, оформлену відповідно до вимог п. 27 розділу I Інструкції №163.
Інформація про прийняття до виконання ПІ повинна містити такі дані:
1) дату і номер платіжної інструкції, якою було ініційовано платіжну операцію;
2) унікальний ідентифікатор платника або найменування/прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку;
3) найменування надавача платіжних послуг платника;
4) суму платіжної операції;
5) призначення платежу;
6) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування/прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку;
7) найменування надавача платіжних послуг отримувача;
8) дату прийняття до виконання.
Надавач платіжних послуг платника має право передбачати інші дані в інформації про прийняття до виконання платіжної інструкції (новий п. 37-3 розділу ІІ Інструкції №163).
Зміни у порядку виконання дебетових переказів
Дебетовий переказ – це платіжна операція, що здійснюється з рахунку платника на підставі наданої отримувачем платіжної інструкції, за умови отримання згоди платника на виконання платіжної операції, наданої ним отримувачу, надавачу платіжних послуг отримувача або платника, або на підставі платіжної інструкції стягувача без отримання згоди платника (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону про платіжні послуги). Тобто дебетовий переказ ініціюється не платником, а отримувачем. Це стосується, зокрема, примусового списання коштів з рахунків користувачів.
Уточнено реквізити, які має містити ПІ з дебетування рахунку платника, яка ініціюється отримувачем – а саме: замість підпису платника там має бути підпис отримувача (зміни до п. 57 Інструкції №163). Крім цього, зміни до Інструкції №163 щодо дебетових переказів розмежовують реквізити ПІ, яку оформляє державний або приватний виконавець, та ПІ, яку оформляє контролюючий орган. При цьому контролюючий орган – це не тільки податкова або митниця, а й всі органи, що мають право здійснення контролю у певній сфері та застосовувати санкції.
У п. 63 Інструкції №163 визначено обов’язкові реквізити ПІ на примусове списання (стягнення) коштів, яка оформляється стягувачем – органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем в електронній або паперовій формі. З обов’язкових реквізитів вилучено печатку стягувача/кваліфіковану електронну печатку стягувача, найменування отримувача, код отримувача та номер його рахунку, найменування банку отримувача. На відміну від електронної ПІ, паперова ПІ має містити печатку стягувача, яка засвідчує підпис стягувача.
У новому п. 63-1 Інструкції №163 визначено обов’язкові реквізити ПІ на примусове списання (стягнення) коштів, яка оформляється стягувачем – контролюючим органом в електронній або паперовій формі. У порівнянні з ПІ, яка оформляється стягувачем – органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем, у цих ПІ, зокрема, немає такого реквізита, як прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) платника, а є тільки найменування платника. Це ознака того, що така ПІ може бути оформлена на платника – юридичну особу або ФОПа. Також додано номер рахунку платника та реквізити отримувача. Ця ПІ у паперовій формі теж має містити печатку стягувача.
Відповідно до зазначених змін прописано і порядок перевірки банком реквізитів платіжних інструкцій (зміни до пунктів 65 та 67 Інструкції №163).
Зміни щодо арешту коштів на рахунках платників
Відповідно до п. 82 Інструкції №163 арешт, накладений на кошти, не припиняється в разі закриття рахунку за ініціативою платника або надавача платіжних послуг платника у випадках, визначених законодавством України.
Що це означає?
Станом на сьогодні законодавством України передбачено можливість надавачів платіжних послуг закрити старі рахунки і відкрити нові у зв’язку, наприклад, зі зміною правил бухгалтерського обліку чи проведенням реорганізації (злиття, приєднання тощо) або закриттям рахунку за ініціативою надавача платіжних послуг чи користувача у визначених законодавством випадках. Але така процедура можлива також й у разі, коли кошти на рахунку перебувають під арештом, оскільки арешт накладається на кошти боржника, а не на сам рахунок! І дехто з клієнтів користується цим, намагаючись «розморозити» заарештовані кошти.
Аби запобігти цьому, до п. 82 Інструкції №163 додали новий абзац.
У разі надходження платіжної інструкції на примусове списання (стягнення) коштів з рахунку платника, за яким раніше обліковувалися арештовані кошти та який був закритий, надавач платіжних послуг має виконати таку платіжну інструкцію у порядку виконання дебетових переказів згідно з розділом ІV Інструкції №163. Тобто списати кошти з нового рахунку клієнта в цьому ж банку. Адже арешт, накладений на кошти, не припиняється в разі зміни номера рахунку платника – новий п. 82-1 Інструкції №163.