New Voice розповідає, як рішення НБУ допоможуть знизити інфляцію, зберегти стабільність на валютному ринку та перейти до пом’якшення обмежень у 2023 році.
Попри жорстокість ударів, яких разом з усією країною нині зазнають економіка та фінансова система, спільними зусиллями нам вдається тримати під контролем інфляцію та стабільність на валютному ринку. Стійкою залишається і банківська система – банки надалі працюють, видають та приймають вклади, проводять платежі, а гучних банкрутств не відбулося. Для цього доводиться вживати рішучих, іноді неординарних, а нерідко – жорстких заходів.
Війна триває, а отже, загрози для економіки зберігаються. Розуміючи це, Національний банк всебічно зважує та ретельно обґрунтовує кожне рішення. Їхня логіка підпорядкована не лише потребам «швидкого реагування», але й стратегічним пріоритетам НБУ із забезпечення потреб економіки воєнного часу та необхідності її швидкого відновлення.
У цій колонці - короткі відповіді на ключові «Чому?» і «Як?»
Чому НБУ зберігає облікову ставку високою?
Рішення підвищити облікову ставку з 10% до 25% у червні 2022 року було непростим, але необхідним. Без відповідних змін минулорічне зростання цін було б, за оцінками НБУ, вищим ще на 6,4 відсоткових пункта (тобто зросло б до позначки 33%). Збільшення вартості гривневих ресурсів хоча й означає додатковий тягар для частини суб'єктів економіки, але багатократно це компенсує, убезпечуючи гривню від знецінення.
За підсумками 2022 року споживчі ціни в Україні зросли на 26,6%. Показник високий, але не рекордний. У поточних надзвичайних умовах він є прийнятним. Для порівняння, минулого року інфляція навіть у розвинених країнах оновлювала багаторічні рекорди. Наприклад, у США показник сягнув найвищих значень за останні 40 років. Тобто це явище не було суто українським.
Цього року Національний банк прогнозує сповільнення інфляції в Україні до 18,7%. А це можливо лише за збереження жорстких монетарних умов.
Як діятимемо?
Наш оновлений прогноз передбачає збереження облікової ставки на рівні 25% щонайменше до кінця I кварталу наступного року. Зазначимо, що прогноз не є зобов’язанням НБУ. Підсумкова динаміка нашої ключової ставки визначатиметься швидкістю реакції банків, ситуацією в економіці та на фінансових ринках.
Проте доводиться констатувати, що ефективність відгуку ставок банків на підвищення облікової ставки, яка задовольняла потреби мирного часу, виявилася недостатньою в умовах воєнного стану. Зазначений механізм працює, але слабшає через колосальний профіцит ліквідності в банківській системі. А отже, дієвість цього механізму має бути підсилено. Як? Про це - у відповідях на два наступні питання.
Чому вартість внутрішніх запозичень має бути високою, якщо це збільшує боргове навантаження держбюджету?
Розміщення держоблігацій на ринкових умовах, навіть якщо вони несприятливі, продиктоване необхідністю уникнути прямого фінансування бюджетного дефіциту з боку НБУ. Останній минулого року сягнув понад 27% ВВП (зведений бюджет, без урахування грантів).
Для покриття частини воєнних витрат уряду НБУ у 2022 році був змушений «надрукувати» 400 млрд грн. Це призвело до накопичення значного обсягу вільних грошей у банківській системі. Їх вплив на інфляцію був здебільшого компенсований завдяки продажу валюти Національним банком для підтримки фіксованого курсу. Проте рецидиви непокритої емісії подібних масштабів у майбутньому можуть завдати непоправної шкоди і, що головне, завадити на етапі відновлення економіки.
Як діятимемо?
Щоб уникнути емісійного фінансування дефіциту бюджету, Національний банк та Міністерство фінансів налагоджують дієву співпрацю. НБУ дозволив банкам покривати половину обов’язкових резервів за рахунок внутрішніх держоблігацій. Варто віддати належне й Мінфіну – дохідність його боргових зобов’язань за останні чотири місяці зросла. Як наслідок, внутрішній борговий ринок пожвавився – у січні попит на гривневі ОВДП на первинному ринку зріс до рекордних з початку війни 91,5 млрд грн.
НБУ й надалі уникатиме прямого викупу держоблігацій, натомість спонукаючи банки активніше брати участь в аукціонах Мінфіну. Адже коли ОВДП купують комерційні фінустанови, відбувається перерозподіл вже існуючих коштів у банківській системі. Отже, ризики для макрофінансової стабільності не зростають.
Чому підвищуються нормативи обов’язкового резервування?
Позаминулого тижня НБУ вирішив додатково підвищити обов’язкові резерви банків за поточними рахунками та коштами на вимогу після їх збільшення в січні. Мета – подальше зростання ставок за гривневими депозитами та збільшення частки строкових вкладів у банківській системі.
Ми бачимо, що ставки за депозитами зростають із червня 2022 року, коли НБУ підвищив облікову ставку до 25%. Найактивніше реагують маленькі банки, водночас найбільші – «пасуть задніх». Тому зростання ставок по системі не трансформується у збільшення обсягів строкових залучень.
Щоб розібратися, як це працює, пропонуємо відповісти собі на кілька простих запитань. Чому ви, якщо це так, зберігаєте кошти на поточному рахунку, а не відкриваєте депозит? Не довіряєте своєму банку чи тому, що він пропонує вам депозит зі ставкою 10% річних, а то й менше? Чи погодилися б ви перекласти свої заощадження на депозит, якщо б банк запропонував вам ставку на рівні 20%?
Якби запропонований банком дохід на депозит був адекватнішим, у вас виникла б мотивація та з’явився вибір.
Неактивну реакцію найбільших банків можна пояснити збільшенням коштів на їхніх рахунках та приростом клієнтської бази. Водночас цьому є просте пояснення – саме через них відбуваються виплати, пов’язані з війною: соціальні та зарплати військовим. І той факт, що банки у такий спосіб отримують значні ресурси, на нашу думку, має навпаки їх спонукати пропонувати громадянам адекватні ставки за депозитами для захисту заощаджень. Банки на рівні менеджменту та наглядових рад мають усвідомити свою роль у збереженні довіри до гривні та збереження коштів громадян в умовах воєнного стану.
Недостатня строковість коштів у банківській системі створює ризики для макрофінансової стабільності. Так, наприклад, якби не було адміністративних обмежень, то за реалізації певних ризиків кошти, які громадяни зберігають на поточних рахунках, миттєво опинилися б на валютному ринку з відповідними наслідками. Тож нам вкрай потрібно мінімізувати ризики вищезгаданого «грошового навісу», а для цього – вирішити проблему короткостроковості залучень банків, що є принциповим для стабільності усієї системи.
Як діятимемо?
Наші вербальні сигнали банкам трансформувалися в суттєве підвищення обов’язкових резервів за поточними рахунками. Якщо до 11 січня нормативи обов’язкового резервування банками за коштами на поточних рахунках громадян у гривні становили 0%, то з 11 березня вони зростуть до 20%. Чи суттєве таке підвищення? Так. Але чи несправедливе? Ні.
Ситуації, коли банки отримували високі прибутки завдяки залученим фактично через збіг обставин коштам, не пропонуючи водночас клієнтам достатніх ставок для захисту заощаджень, більше не буде. За потреби НБУ готовий вживати додаткових заходів.
Очікуємо, що потенційна втрата доходів (унаслідок зростання обов’язкових резервів) стимулюватиме банки активніше підвищувати ставки за гривневими депозитами. Коли найбільші банки підвищуватимуть депозитні ставки, українці матимуть більше стимулів відкривати депозити. Ліпша строковість коштів у банківській системі дасть змогу не лише зберегти стабільність на валютному ринку, але й сформувати передумови для поступового зняття валютних та капітальних обмежень.
Чому НБУ зберігає фіксацію валютного курсу?
Відмова від політики плаваючого курсоутворення та запровадження суворих обмежень на валютному ринку були серед перших рішень, які НБУ ухвалив у перші години війни для захисту фінансової системи. За нашими оцінками, без фіксації курсу минулорічна інфляція була б вищою щонайменше на 8 відсоткових пунктів (тобто становила б близько 34% замість 26,6%).
Нині ситуація стійка та контрольована. В умовах втрати 30% ВВП і левової частини експортного потенціалу Національний банк балансує попит на валюту за рахунок своїх інтервенцій. Завдяки виваженій політиці та допомозі зовнішніх партнерів НБУ вдалося зберегти прийнятний рівень міжнародних резервів, які за підсумками минулого року сягнули $28,5 млрд, перевищивши довоєнні показники.
Як діятимемо?
Збереження курсової стабільності за поступового зняття адміністративних обмежень – ще один стратегічний пріоритет НБУ на 2023 та наступні роки. Адміністративні обмеження на валютні операції, які спрацювали у 2022 році, нині, на нашу думку, є найболючішими чинниками для бізнес-активності. Усуваючи (наскільки це можливо) перешкоди для повноцінної бізнес-діяльності, ми створюватимемо передумови для відновлення нормального режиму роботи і фінансової системи.
Натомість режим фіксованого курсу наразі залишається стійким, і відмова від нього можлива лише за умови зменшення ролі Нацбанку в балансуванні ринку та повернення здатності інфляції бути номінальним якорем для очікувань. Отже, процес визначатиметься не часовими межами, а наявністю необхідних макроекономічних умов. До їхньої появи офіційний курс залишатиметься фіксованим.
Чому останні рішення НБУ варті особливої уваги?
Основна відмінність полягає в тому, що разом з рішенням щодо облікової ставки Національний банк оголосив квінтесенцію своєї стратегії на 2023 рік: уникнення емісійного фінансування, підвищення привабливості гривневих активів, посилення стійкості валютного ринку, формування належних умов для пом’якшення адміністративних обмежень.
Надзвичайна ситуація, в якій в умовах воєнного стану перебуває наша фінансова система, є набагато складнішою, ніж відомі аналоги з будь-якої методології чи підручника. Простих або універсальних рішень нині не існує. У кожного з цих рішень є своя ціна, яку доводиться сплачувати усім – державі, підприємцям та банкірам, усьому суспільству. Внески кожної зі сторін мусять бути співставними. Це – принципова умова для забезпечення довіри, а отже, – й успішності як окремих заходів, так і усієї політики Національного банку.
