Реєстрація кредитного договору в НБУ
Основним підзаконним актом, що регулює отримання кредитів від нерезидентів, є Положення №270.
Реєстрація кредитного договору в НБУ передбачена п. 1 Указу №734/99.
НБУ реєструє договори протягом 7 р.д. з дати надходження необхідних для реєстрації документів та видає реєстраційні свідоцтва. Порядок реєстрації договорів прописаний у главі 2 розділу І Положення №270. Зокрема, НБУ проводить реєстрацію договору шляхом унесення (на підставі відомостей з Повідомлення, поданого уповноваженим банком - ініціатором проведення реєстраційних дій) відповідного запису до електронного реєстру повідомлень про договори, що ведеться засобами спеціального програмного забезпечення щодо реєстрації договорів (далі - Реєстр). Датою та номером реєстрації договору є дата та номер запису в Реєстрі (п. 13 глави 2 розділу І Положення №270).
Але для реєстрації договору НБУ відповідний суб’єкт господарювання повинен подати відповідний пакет документів до відповідного банку, в який буде у подальшому перераховуватися кредит від нерезидента. Про це поговоримо далі.
По-перше, СГ повинен заручитися згодою уповноваженого банку на обслуговування операцій за договором. Як правило, це той банк, в якому СГ має свої основні рахунки та проводить більшу частину господарських операцій з грошовими коштами. Контрольні функції уповноваженого банку при отриманні кредиту від нерезидента докладно прописані у главі 3 розділу І Положення №270.
По-друге, для реєстрації договору СГ повинен подати до уповноваженого банку заяву, оригінал та копію кредитного договору (договору позики) (п. 7 глави 2 розділу І Положення №270).
Заява про реєстрацію договору може подаватися на паперовому носії чи у вигляді електронного документа, у довільній формі. Заява має обов'язково містити номер і дату, підпис заявника, відбиток печатки заявника (за її наявності), а також відомості щодо реквізитів, сторін та основних умов договору, який потребує реєстрації. Якщо заява подається у вигляді електронного документа, його слід підписати електронним цифровим підписом. Відомості щодо основних умов договору мають включати, зокрема, відомості щодо суми, валюти, строку кредиту, відомості щодо розмірів платежів, що впливають на розмір виплат за користування кредитом (процентна ставка, комісії, неустойки, інші установлені договором платежі, у тому числі ті, що є санкціями за неналежне виконання договору), та їх відповідності (неперевищення) розміру виплат за максимальною процентною ставкою, установленою НБУ для договорів із відповідними умовами залучення кредитів.
Розмір максимальної процентної ставки за кредитом затверджено Постановою НБУ від 03.08.2004 р. №363. Це означає, що у договорі може бути визначено процентну ставку, що менша або дорівнює розміру, встановленому вказаною постановою.
У разі необхідності внесення змін до інформації, що подавалася раніше при реєстрації договору, відбувається в такому ж порядку. Зокрема, подається заява, оригінал та копія змін до договору. Але у випадку заяви про внесення змін до реєстрації договору мають зазначатися змінені відомості щодо договору з урахуванням інших додаткових угод/договорів, документів, які стосуються реалізації договору та здійснення валютних операцій за договором.
По-третє, після отримання документів від заявника уповноважений банк подає відомості до НБУ – для реєстрації договору, з зазначенням відомостей згідно з Додатком 1 до Положення №270 (п. 9 глави 2 розділу 1 Положення №270).
Які договори не реєструються в НБУ
Не підлягають реєстрації договори, в яких передбачено отримання резидентами від нерезидентів комерційних кредитів, а також кредитів, які залучаються державою або під її гарантії (п. 1.9 Положення №270). Згідно зі ст. 1057 ЦКУ, комерційний кредит - це можливість авансування, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів (робіт, послуг). Тобто це звичайні ЗЕД-контракти, за якими передбачено або передплату, або відстрочення платежу на користь СГ – резидента України.
Не потрібно реєструвати в НБУ договір з нерезидентом, який передбачає отримання безповоротної фінансової допомоги, оскільки в ньому не передбачено виконання резидентами боргових зобов'язань та сплати відсотків.
Фінансові санкції за нереєстрацію договору
Якщо СГ отримає валютні кошти за кредитним договором чи договором позики без реєстрації такого договору в НБУ, до нього застосовується фінансова санкція - штраф у сумі, еквівалентній одному відсотку розміру одержаного кредиту чи позики і перерахованій у гривні за офіційним курсом НБУ на день одержання кредиту, позики, з подальшою обов'язковою реєстрацією відповідного договору (п. 2 Указу №734/99).
Хто накладає штрафи за нереєстрацію договору
Відповідно до п. 3 Указу №734/99 до суб’єктів господарювання санкції застосовуються органами ДФСУ, рішення про застосування санкцій оскаржується в судовому порядку. Але щодо цього є правова позиція ВАСУ, згідно з якою таких повноважень у ДФСУ немає. Крім цього, функції ДФСУ визначені у ст. 19-1 ПКУ. Зокрема, відповідно до пп. 19-1.1.34 ПКУ контролюючі органи «забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов’язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи». Також у пп. 19-1.1.48 ПКУ на контролюючі органи покладено «інші функції, визначені законом». Читаючи буквально ці норми можна дійти аналогічного висновку, що відносно застосування штрафних санкцій, встановлених не ПКУ і не законами України, а Указом Президента, на даний час ДФСУ повноважень не має.
Про це говорить й судова практика. Наприклад, ВАСУ виклав свою позицію у постанові від 13.07.2016 р. у справі К/800/23435/13. Зокрема, в ній зроблено висновок: органи державної податкової (фіскальної) служби не наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені п. 2 статті 16 Декрету, відповідні санкції застосовуються Національним банком України.
Але й щодо повноважень НБУ відносно застосування штрафів саме до суб’єктів господарювання, а не до банків, є певні сумніви – адже ця функція регулятора прямо не прописана навіть в самому Указі №734/99.
Згідно п. 3 Указу №734/99 штрафи сплачуються не пізніше п'яти днів з дня вручення резиденту, нерезиденту рішення про накладення штрафу. У разі несплати штрафу у зазначений строк сума штрафу списується з рахунків резидента, нерезидента відповідно до законодавства. Суми штрафів спрямовуються до Державного бюджету України.
Попри невизначений статус штрафних санкцій, одне можна стверджувати однозначно: виявлений незареєстрований кредитний договір повинен бути обов’язково зареєстрований.
Звертаємо увагу, що функції валютного контролю експортно-імпортних операцій можуть передати фіскалам. Про це ми писали тут.
Ліцензія НБУ
Якщо кредит (позика) буде зараховуватися на поточний рахунок резидента, відкритий за межами України, то треба отримати індивідуальну ліцензію від НБУ згідно з пп. «д» п. 4 ст. 5 Декрету №15-93 . За відкриття «закордонного» рахунку без отримання ліцензії на резидента може бути накладено штраф у сумі, еквівалентній сумі використаних в операціях валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом НБУ на день їх здійснення (п. 2 ст. 16 Декрету №15-93).
У разі зарахування валютних коштів на рахунок, відкритий на території України, ліцензія не потрібна. Порядок отримання ліцензій врегульовано Положенням №485.
Обов’язковий продаж валюти
Згідно з п. 1 Постанови №45 отримані від нерезидента валютні кошти, в тому числі суми кредиту/позики, підлягають обов'язковому продажу на міжбанківському валютному ринку у розмірі 50%. Решта надходжень в іноземній валюті залишається в розпорядженні резидента.
Не підлягають обов'язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України надходження в іноземній валюті, зокрема (п. 2 Постанови №45):
- за кредитами, позиками, що залучаються відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана ВРУ, або від міжнародних фінансових організацій, членом яких є Україна, або від міжнародних фінансових організацій, за договорами з якими Україна зобов'язалася забезпечувати правовий режим, який надається іншим міжнародним фінансовим організаціям;
- за кредитами, що надаються резиденту-позичальнику шляхом сплати іноземним кредитором коштів за зобов'язаннями цього резидента перед нерезидентом-експортером згідно із зовнішньоекономічним договором без зарахування кредитних коштів на рахунок резидента в уповноваженому банку, за умови що такий кредит надається банком-нерезидентом та/або за участю іноземного експортно-кредитного агентства.
Форма та строки погашення кредиту
Отримання та погашення кредитів від нерезидентів здійснюються винятково у безготівковій формі (п. 1.4 Положення №270). Нагадаємо, що готівкові валютні кошти можна використовувати виключно на цілі, передбачені Правилами №200.
На даний час строки погашення валютних кредитів, що отримані від нерезидентів, жорстко регламентовані п. 6 Постанови №410. По суті, у більшості випадків не можна достроково погашати кредити, надані нерезидентами, які не є банками та не мають у складі учасників іноземних держав з рейтинговою оцінкою не нижче категорії А.
Але НБУ поступово пом’якшує ці умови, змінюючи перелік кредитів та позик, які дозволяється погашати достроково. Наприклад, достроково можна погасити кредит на користь іноземного банку-кредитора; на користь нерезидента-кредитора, до складу учасників (акціонерів) якого входить іноземна держава, що має офіційну рейтингову оцінку не нижче категорії А, підтверджену в бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch Ratings, Standard&Poor's, Moody's) або іноземний банк (за умов, що така іноземна держава є учасником (акціонером) цього банку).
Статистична звітність щодо отримання та погашення кредитів
Ті СГ, які зареєстрували кредитний договір або договір надання позики з нерезидентом, повинні подавати статистичну звітність до уповноваженого банку за формами №503 «Звіт про залучення та обслуговування кредиту за договором з нерезидентом» та №504 «Прогноз операцій з погашення та обслуговування кредиту за договором з нерезидентом».
Ці форми затверджені у Додатку 1 до Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України від 01.03.2016 р. №129. Також у цьому додатку містяться пояснення щодо заповнення цих форм. Звітний період для цих форм – місяць, строки їх подання встановлюються уповноваженим банком. Вимоги Правил №129 поширюються, зокрема, на суб'єктів господарювання і є обов'язковими для виконання (п. 3 розділу І Правил №129).
Звіти за формами №503 та №504 надаються резидентами, які уклали договори, що передбачають виконання ними боргових зобов'язань, зокрема, в іноземній валюті перед нерезидентами за запозиченими в них кредитами (позиками, поворотною фінансовою допомогою), уключаючи короткострокові кредити, за винятком кредитів "овернайт" (Додаток 1 до Правил №129).