Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Поняття договору позики визначено у статті 1046 Цивільного кодексу України.
Сторонами цієї категорії договорів є позикодавець (особа, якій у власність передаються гроші або речі, що мають ознаки, властиві усім речам того ж роду). Той, хто позичає гроші (позичальник), зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики вважається укладеним з того моменту, коли позичальнику були передані гроші чи речі.
Якщо сума, яку позичають, перевищує 170 гривень, або якщо гроші позичає організація (юридична особа), договір позики має бути укладений у письмовій формі, тобто зміст має бути зафіксований в одному чи кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
