Виплата щомісячної добровільної матеріальної допомоги мобілізованим працівникам стала поширеною практикою для багатьох українських підприємств. Однак питання нарахування на неї ЄСВ тривалий час залишалося дискусійним, створюючи правову невизначеність для роботодавців.
Нещодавні індивідуальні податкові консультації ДПС проливають світло на цю проблему, але водночас вказують на зміну позиції контролюючого органу. Тож давайте розбиратися.
Що говорить закон
Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються роботодавцем самостійно, у колективному договорі (ч. 2 ст. 97 КЗпП, ч. 1 ст. 15 Закону №108).
При цьому роботодавець має право встановлювати додаткові трудові та соціально-побутові пільги за рахунок власних коштів (ст. 9-1 КЗпП).
Отже, у необов’язкових виплатах працівникам законодавство нас не обмежує. Якщо підприємство має бажання та/або фінансову можливість, воно самостійно приймає рішення про додаткові виплати і фіксує їх у колективному договорі, а за умови його відсутності – в наказі чи трудовому договорі.
Зразок наказу
НАКАЗ
м. Дніпро №14-к від 01.08.2025Про виплату щомісячної матеріальної допомоги працівнику, призваному на військову службу
Відповідно до ст. 9-1 та ст. 97 КЗпП, ст. 15 Закону №108:
НАКАЗУЮ:
- Встановити з «01» серпня 2025 року щомісячну виплату у розмірі 24 000 грн мобілізованому працівнику Сергію Лахтюку, слюсарю-ремонтнику, як додаткову компенсаційну виплату за невідпрацьований час.
- Головному бухгалтеру Марині Петрик щомісяця нараховувати і виплачувати матеріальну допомогу після її оподаткування у найближчий строк для виплати заробітної плати.
- Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.
Підстава:
- військовий квиток;
- повістка від 14.07.2025 №1456
Керівник ________________Юрій Павлов
Погоджено з профспілкою __________________ Петро Сиров (за наявності)
Та залишається питання: чи нараховувати на таку добровільну виплату ЄСВ?
Щоб відповісти на нього, потрібно ідентифікувати саму виплату, чи належить вона до фонду оплати праці. Бо якщо так, то ЄСВ нараховуємо, а якщо ні – не нараховуємо. Із певними умовностями, але саме так працює це правило, встановлене абзацом першим п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ.
Так, до складу заробітної плати входить:
1) основна зарплата. Це те, що нараховано згідно з окладом, тарифною ставкою, розцінками тощо за фактично відпрацьований час або фактично виконаний обсяг робіт;
2) додаткова зарплата. Це доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До додаткової зарплати належить, зокрема, й оплата за невідпрацьований час. Наприклад, оплата працівникам, які залучаються до виконання державних або громадських обов’язків, якщо вони виконуються в робочий час (пп. 2.2.12 Інструкції №5).
Зверніть увагу! Відповідно до ст. 119 КЗпП за мобілізованими працівниками (тобто за час виконання ними такого обов’язку, як захист держави) зберігаються місце роботи і посада. А от права на середній заробіток мобілізований працівник за законом наразі не має (збереження середнього заробітку для мобілізованих працівників було скасовано з 19 липня 2022 року Законом України від 01.07.2022 №2352-IX);
3) інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом (пп. 14.1.48 ПКУ). Перелік інших компенсаційних та заохочувальних виплат можна переглянути в п. 2.3 Інструкції №5.
Так, пп. 2.3.1 Інструкції №5 до інших компенсаційних та заохочувальних виплат відносить нарахування за невідпрацьований час, не передбачені чинним законодавством, зокрема працівникам, які вимушено працювали скорочений робочий час та перебували у відпустках з ініціативи адміністрації (крім допомоги по частковому безробіттю), брали участь у страйках.
Отже, щодо добровільних виплат мобілізованим працівникам ми не маємо прямої норми, до якої частини фонду оплати праці вони належать. Однак потрібно враховувати саму суть події, а не її формальне оформлення. Виплата мобілізованому є оплатою за невідпрацьований час. І хоча її не встановлено законом, вона теж належить до фонду оплати праці. Але за умови регулярності її виплати.
І це врахувало Мінекономіки у своєму листі від 11.10.2023 №4707-05/54847-09:
«Добровільні виплати, які здійснюються підприємством мобілізованим працівникам, є нарахуваннями за невідпрацьований час, які не передбачені чинним законодавством і належать до інших заохочувальних та компенсаційних виплат (ч. 3 ст. 2 Закону про оплату праці та пп. 2.3.1 Інструкції №5).
Вважаємо, що виплату мобілізованому працівнику, яку роботодавець виплачує у вигляді щомісячної матеріальної допомоги за власний кошт за умовами колективного договору, необхідно відносити до компенсаційних виплат».
Отже, за умови, якщо зафіксувати у колективному договорі або наказі, що щомісячна виплата мобілізованому працівнику є компенсаційною виплатою, то у нас є об’єкт оподаткування ЄСВ.
В іншому випадку (наприклад, якщо така виплата здійснюється нерегулярно, лише час від часу, і щоразу потребує окремого рішення роботодавця) цю виплату буде ідентифіковано як іншу виплату, що не належить до фонду оплати праці.
Але для бухобліку це не так важливо. Витрати в обох випадках роботодавець визнає. А от щодо ЄСВ податківці висловили трохи іншу думку.
Що сказала ДПС?
Наразі у нас є дві чинні ІПК:
- ІПК від 10.04.2025 №1944/ІПК/99-00-24-03-03 (завантажити)
Матеріальну допомогу мобілізованим не можна віднести до основної чи додаткової зарплати. Відповідно, вона не є базою для нарахування ЄСВ згідно із Законом №2464.
- ІПК від 12.08.2025 №4335/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК (завантажити)
Добровільні щомісячні виплати мобілізованим працівникам, що мають систематичний характер – це фонд оплати праці в частині інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Ці виплати є нарахуваннями за невідпрацьований час, що не передбачені чинним законодавством, і відповідно включаються до фонду оплати праці (пп. 2.3.1 Інструкції №5 та ч. 3 ст. 2 Закону №108). Оскільки вони є частиною заробітної плати, то ЄСВ на такі виплати нараховуємо (п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464).
Це означає, що раніше ДПС надавала відповіді, що виплати мобілізованим працівникам не підлягають нарахуванню ЄСВ (незалежно від їх регулярності). Але потім ДПС подумала і передумала – якщо такі виплати здійснюються регулярно, то ЄСВ нараховувати на них треба!
Ця нова позиція базується на єдиному підході з Мінекономіки, що усуває попередні суперечності.
Здавалося б, усе ясно, і чинними є обидві ІПК. Постає запитання: якої з них дотримуватися тим, хто ці ІПК не замовляв? І як бути тому роботодавцю, який отримав квітневу ІПК, після того, як податківці почали видавати ІПК з дещо іншим висновком?
Думка редакції
Ми повністю погоджуємося з висновком Мінекономіки і чекаємо на нове, узагальнююче роз’яснення ДПСУ з цього приводу. Або хоча б єдиної позиції у ЗІР, щоб це питання вже дійшло логічного завершення.
Тим, хто наведені вище ІПК не замовляв і не отримував (і не має аналогічних ІПК), радимо дотримуватися свіжого роз’яснення. Тобто якщо добровільні виплати мобілізованим мають нерегулярний характер, то ЄСВ на них не нараховувати. А якщо вони регулярні (тим паче, щомісячні) і зафіксовані в наказі, трудовому договорі або колективному договорі, ЄСВ на них нараховувати.
Тим, хто отримав ІПК від ДПС із висновком, що ЄСВ нараховувати не треба, і ці ІПК не були скасовані, треба буде робити самостійний вибір – виконувати їх надалі чи дотримуватись нового роз’яснення. Адже ІПК надаються тому, хто їх замовив і є індивідуальними, для решти вони мають лише інформаційний характер.
Отримана раніше ІПК і далі захищатиме того, хто її отримав – до появи узагальнюючої податкової консультації з іншим висновком, або до скасування отриманої ІПК, або до зміни законодавства, яка зробить цю ІПК застарілою. Проте, враховуючи те, що податківці вже висловлюють інші рекомендації, обережним роботодавцям варто замовити нову ІПК і з дати її отримання діяти вже за свіжими рекомендаціями.