Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Ситуація досить стандартна: працівника звільнили, а він поскаржився до податкового органу про виплату йому зарплати в «конверті» та неукладення з ним офіційно трудового договору.
Дії податкового органу в цій ситуації загалом передбачувані — винесено наказ на проведення фактичної перевірки з підстави, наведеної у пп. 80.2.7 ПКУ.
За результатами проведеної фактичної перевірки виявлено порушення:
— пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164; пп. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168; п.1 67.1 ст.167; пп. «а» п. 176.2 ст. 167 ПКУ — встановлено порушення вимог податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування ПДФО;
— пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 розділу II, п. 51.1 ст. 51, пп. «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ — включення підприємством до податкових розрахунків ф. №1-ДФ за IV квартал 2010 року та I квартал 2011 року, II квартал 2011 року та III квартал 2011 року недостовірних даних про суми доходів, які отримані працівниками.
Що сказав суд (Ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013 р. Справа №2а-8416/12/0170/10)
У разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплату роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету здійснюється фактична перевірка (пп. 80.2.7 ст. 80 ПК України).
Водночас норми чинного законодавства з питань оподаткування не передбачають права податкового органу на відображення в актах перевірок необґрунтованих та непідтверджених даних. Отже, податкові органи не мають права на донарахування податків лише зі слів фізичних осіб, як усних, так і у письмовому вигляді, без підтвердження викладених фактів первинними документами платника податків.
В акті перевірки орган ДПС має навести посилання на первинні документи, які б підтверджували виплачений працівникам дохід у розмірі, що зазначений у поясненнях колишніх працівників. Тобто податковому органу треба було дослідити відомості на виплату грошей, виписки із відомості нарахування заробітної плати працівника за відповідний період, якими повністю підтверджується розмір доходу.
Наявні на підприємстві документи спростовують висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, щодо неутримання та неперерахування підприємством ПДФО.
Висновок: пояснювальні записки фізичних осіб, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не є первинними документами бухгалтерського або податкового обліку, на підставі яких орган ДПС може зафіксувати відповідні обставини, що свідчать про порушення підприємством вимог трудового та податкового законодавства.
