Особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення відомостей про неї до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Водночас такою, що зникла безвісти за особливих обставин, вона вважається з моменту подання заяви про факт зникнення. Розповідає Держпраці.
Хто може подати заяву про розшук?
Заява подається до відповідного територіального органу Національної поліції України. Її можуть подати:
- родич зниклої особи;
- представник військового формування;
- орган державної влади;
- орган місцевого самоврядування;
- громадське об’єднання;
- будь-яка інша особа, якій стало відомо про зникнення.
Якщо під час розслідування випадку зникнення потерпілого під час виконання ним трудових обов’язків спеціальна комісія отримає висновок органів досудового розслідування та/або встановить, що обставини дають підстави припускати загибель потерпілого внаслідок нещасного випадку, пов’язаного з виконанням трудових обов’язків, складається і затверджується тимчасовий акт за формою Н-1. Такий акт видається сім’ї потерпілого або уповноваженій особі для звернення до суду із заявою про оголошення потерпілого померлим.
Коли особу можуть оголосити померлою?
Фізична особа, яка пропала безвісти у зв’язку з воєнними діями або збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій.
Разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи, суд може оголосити особу померлою і раніше, але не раніше ніж через шість місяців.
Якщо є підстави вважати, що особа загинула внаслідок певного нещасного випадку або інших обставин, пов’язаних із надзвичайною ситуацією техногенного характеру, оголошення померлою можливе протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної у зв’язку з такою надзвичайною ситуацією.
Що відбувається після рішення суду?
Після оголошення судом потерпілого померлим спеціальна комісія складає та подає на затвердження керівнику територіального органу, що утворив спеціальну комісію, акт за формою Н-1, який:
- скасовує тимчасовий акт;
- визначає право членів сім’ї потерпілого на отримання належних соціальних виплат.
