Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області розповіло, що пожежа на робочому місці – це не лише небезпека полум’я, високої температури та травмування. Значну загрозу для працівників становлять токсичні продукти горіння, які утворюються під час горіння будівельних матеріалів, пластмас, меблів, електрообладнання та інших речовин.
В умовах воєнного стану ця проблема набуває особливої актуальності. Пожежі можуть виникати внаслідок ракетних та артилерійських ударів, вибухів, пошкодження будівель, електромереж і обладнання. При цьому небезпека для працівників може зберігатися навіть після ліквідації відкритого вогню.
Одним із найбільш небезпечних продуктів горіння є оксид вуглецю (СО), або чадний газ. Він не має кольору та запаху, тому його наявність неможливо визначити за зовнішніми ознаками.
Згідно з Державними медико-санітарними нормативами допустимого вмісту хімічних речовин у повітрі робочої зони, затвердженими наказом МОЗ України від 09.07.2024 №1192, гранично допустима концентрація оксиду вуглецю становить 20 мг/м³, а речовину віднесено до 4 класу небезпечності. Наказ є чинним та має актуальні зміни.
Припинення відкритого горіння ще не означає, що приміщення стало безпечним. Матеріали можуть продовжувати тліти, а в повітрі можуть залишатися токсичні продукти горіння.
Особливо небезпечним є повернення працівників до приміщення для прибирання наслідків пожежі, розбирання пошкоджених конструкцій, переміщення залишків матеріалів або відновлення обладнання без попередньої оцінки небезпечних факторів. Тому після пожежі необхідно враховувати не лише наслідки вогню, а й можливість отруєння, повторного займання, обвалення конструкцій та ураження електричним струмом.
При отруєнні продуктами горіння можуть виникати головний біль, запаморочення, слабкість, нудота, блювання, порушення дихання, сонливість та зміни свідомості. У тяжких випадках можливі судоми та втрата свідомості.
Наказ МОЗ України від 09.03.2022 №441 затверджує Порядок надання домедичної допомоги постраждалим при підозрі на гостре отруєння невідомою речовиною. Документ передбачає, що перед наданням допомоги необхідно насамперед переконатися у відсутності небезпеки для самого рятувальника, оточуючих і постраждалого.
Якщо працівник постраждав від продуктів горіння, необхідно припинити вплив небезпечного середовища та, якщо це безпечно, вивести або винести його із небезпечної зони, викликати екстрену медичну допомогу та контролювати його стан.
При цьому важливо пам’ятати: рятувальник не повинен ставати другим постраждалим. Заходити у задимлене або потенційно небезпечне приміщення без відповідної підготовки та засобів захисту не можна. Такий принцип прямо закладений у Порядку, затвердженому наказом МОЗ №441.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці» (далі – Закон), роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів та забезпечити дотримання вимог законодавства про охорону праці.
Стаття 6 цього Закону також передбачає право працівника відмовитися від дорученої роботи, якщо виникла виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я, з обов’язковим повідомленням керівника або роботодавця.
В умовах війни питання безпеки працівників після пожежі набуває особливого значення. Вибух, пожежа та задимлення можуть залишити після себе небезпечне середовище, яке не завжди можна оцінити візуально.
Відсутність відкритого полум’я не означає відсутність небезпеки. Токсичні продукти горіння, зокрема чадний газ, можуть становити загрозу для життя і здоров’я працівників. Тому головний принцип після пожежі простий: спочатку – оцінка безпеки, потім – повернення до роботи.
