Мобілізованого не можна звільнити через закінчення строкового договору: аналіз законопроєкта №15559

Інспекція з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради на своїй сторінці у Facebook розповіла, чи можна звільнити через закінчення строку мобілізованого працівника із строковим трудовим договором.

На перший погляд, ситуація здається простою: працівника прийняли на роботу за строковим трудовим договором, у договорі визначили дату його закінчення, і після настання цієї дати трудові відносини припиняються.

Але що відбувається, якщо працівника мобілізували, а строк його трудового договору закінчується вже під час проходження військової служби?

Саме на цю проблему звертає увагу законопроєкт №15559, зареєстрований у Верховній Раді України 25 серпня 2026 року. Документ пропонує внести зміни до КЗпП та прямо врегулювати питання припинення строкового трудового договору з працівником, який проходить військову службу.

Наразі законопроєкт не є законом і перебуває на стадії опрацювання.

У чому виникає проблема?

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП однією з підстав припинення трудового договору є закінчення строку, на який його було укладено, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Водночас ч. 3 ст. 119 КЗпП передбачає спеціальну гарантію для працівників, призваних на військову службу, зокрема під час мобілізації.

За такими працівниками під час дії особливого періоду зберігаються місце роботи і посада на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення з військової служби.

І саме тут виникає питання: чи може закінчення строку трудового договору припинити трудові відносини, якщо працівник у цей момент перебуває на військовій службі?

Верховний Суд уже сформував правову позицію

У постанові від 08.10.2025 у справі №752/13502/22 Верховний Суд зробив висновок про те, що закон не встановлює винятків чи особливих умов застосування гарантій, передбачених ч. 2 ст. 39 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу», ч. 3 ст. 119 КЗпП, залежно від умов трудового договору, зокрема і строку його дії.

Тобто гарантії ст. 119 КЗпП поширюються не лише на працівників із безстроковими договорами, а й на тих, хто працює за строковим трудовим договором.

Подібний підхід Верховний Суд висловлював і раніше – зокрема, у постановах від 13.06.2018 у справі №813/782/17 та від 06.02.2020 у справі №818/777/17. У цих рішеннях також наголошувалося, що гарантії поширюються на працівників незалежно від того, укладено з ними строковий чи безстроковий трудовий договір.

Де роботодавець може неправильно застосувати закон?

Типова помилка виглядає приблизно так:

«Договір строковий. Його строк закінчився. Отже, є підстава для звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП».

Проблема в тому, що роботодавець у такому випадку враховує лише загальну норму про закінчення строку договору, але не враховує спеціальну гарантію ст. 119 КЗпП.

Наприклад:

• працівника прийняли на роботу за строковим договором до 1 жовтня;
• 1 вересня його призвали на військову службу під час мобілізації;
• 1 жовтня строк трудового договору формально спливає;
• роботодавець видає наказ про звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП, вважаючи, що строк договору закінчився.

Саме такий підхід не відповідає сформованій позиції Верховного Суду та чинним нормам КЗпП.

Мобілізація не перетворює строковий трудовий договір на безстроковий, але й не дозволяє припинити його в період дії гарантій ст. 119 КЗпП лише через настання визначеної в договорі дати.

Що саме пояснюють автори законопроєкту?

У пояснювальній записці до законопроєкту №15559 зазначено, що на практиці виникають випадки неправильного застосування роботодавцями чинних норм, оскільки законодавство, на думку авторів проєкту, недостатньо чітко визначає гарантію збереження місця роботи та посади у випадку, коли строк трудового договору закінчується під час військової служби.

Автори законопроєкту звертають увагу саме на необхідність узгодити положення:

• пункту 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП – про закінчення строку трудового договору;
• частини 3 ст. 119 КЗпП – про гарантії для працівників, призваних на військову службу.

При цьому пояснювальна записка посилається на правові позиції Верховного Суду, відповідно до яких строковість трудового договору не є підставою для виключення працівника з-під дії гарантій ст. 119 КЗпП.

Тобто проблема, на яку звертають увагу автори законопроєкту, полягає не лише в тексті закону, а й у його неправильному практичному трактуванні.

Що пропонується змінити?

Законопроєкт пропонує доповнити ст. 36 КЗпП новою частиною.

Запропонована норма передбачатиме, що у випадках, коли йдеться про закінчення строку трудового договору з працівником, призваним на військову службу, його припинення можливе не раніше дня закінчення дії особливого періоду або дня фактичного звільнення з військової служби.

Крім того, пропонується доповнити ч. 3 ст. 119 КЗпП словами про те, що гарантії поширюються також на строк, на який було укладено трудовий договір.

Таким чином, законопроєкт фактично пропонує прямо закріпити в КЗпП підхід, за яким буде прямо встановлено неможливість звільнення мобілізованого працівника за строковим трудовим договором у зв'язку із закінченням його дії.

Як це виглядатиме на практиці?

Уявімо ситуацію.

Працівник уклав строковий трудовий договір до 31 грудня 2026 року. У жовтні 2026 року його мобілізували.

31 грудня строк договору спливає.

Роботодавець не може просто сказати:

«Строк закінчився – видаємо наказ про звільнення».

Спочатку необхідно врахувати статус працівника та гарантії ст. 119 КЗпП.

Якщо на працівника поширюється ця гарантія, саме закінчення строку договору під час проходження ним військової служби не дає підстави припинити трудові відносини в цей момент.

Водночас це не означає, що строковий договір стає безстроковим.

Якщо строк договору закінчився під час військової служби, питання припинення трудових відносин вирішується після припинення дії відповідної гарантії, закріпленої ст. 119 КЗпП.

Важливо

При закінченні строкового трудового договору з працівником, який був мобілізований, недостатньо просто перевірити дату, зазначену в договорі.

Потрібно врахувати гарантії ч. 3 ст. 119 КЗпП.

Законопроєкт №15559 важливий не тому, що вперше встановлює захист мобілізованого працівника зі строковим трудовим договором.

Його значення насамперед у тому, що він пропонує усунути можливість різного тлумачення норм КЗпП та посилити захист працівників, які проходять військову службу, від незаконного звільнення у разі припинення трудового договору у зв`язку з закінченням строку трудового договору

Тому формула: «Строковий договір закінчився → мобілізованого працівника можна звільнити» є неправильною.

***

Читайте також:

• Мобілізація працівників-строковиків та заборона їх звільнення до кінця війни: законопроєкт №15559