Поновлення працівника на роботі та правила виконання судових рішень: новий законопроєкт №16197

29 жовтня 2026 року у Верховній Раді зареєстровано законопроєкт №16197 «Про внесення зміни до статті 235 Кодексу законів про працю України щодо порядку виконання рішення про поновлення працівника на роботі».

Документ покликаний усунути правову невизначеність щодо моменту виконання рішення про поновлення незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Чому виникла необхідність у змінах?

Відповідно до ч. 8 ст. 235 КЗпП рішення про поновлення працівника на роботі підлягає негайному виконанню.

Водночас ч. 2 ст. 65 Закону від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» визначає, що рішення вважається виконаним із дня видання роботодавцем наказу або розпорядження про поновлення працівника. Після цього виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Як зазначено у пояснювальній записці, чинне законодавство недостатньо чітко визначає момент належного виконання рішення, що призводить до неоднакової судової практики.

Що говорить судова практика?

Запропоновані зміни фактично закріплюють підхід, який уже застосовує Верховний Суд.

Зокрема, у постанові від 04.02.2026 у справі №760/17503/24 ВС наголосив, що роботодавець повинен виконати рішення про поновлення працівника негайно, незалежно від його подальшого оскарження. При цьому належне виконання передбачає відновлення можливості працівника виконувати попередні обов'язки.

Аналогічної позиції ВС дотримувався у постанові від 30.05.2023 у справі №297/1013/22. Докладніше про це ми писали у матеріалі «Поновлення працівника через суд: що з його страховим стажем?».

Окремо суди звертають увагу на те, що працівника потрібно повертати саме на попередню роботу. Так, у постанові від 07.09.2026 у справі №308/9220/21 Верховний Суд зазначив, що поновлення не може підмінятися переведенням на іншу рівнозначну посаду. Про це ми писали тут.

Що пропонують змінити?

Законопроєктом №16197 передбачено доповнити ст. 235 КЗпП новою частиною дев'ятою.

Відповідно до неї рішення про поновлення працівника на роботі вважатиметься виконаним за таких умов:

• роботодавець видав наказ про поновлення;
• працівника повідомлено про наявність такого наказу;
• працівникові забезпечено фактичний доступ до роботи та можливість виконувати попередні трудові обов'язки.

Отже, формального видання наказу буде недостатньо. Якщо працівник не знає про своє поновлення або не має можливості приступити до роботи, рішення не можна буде вважати належно виконаним.

При цьому вимога щодо негайного виконання рішення залишається незмінною.

На що ще варто звернути увагу?

Законопроєкт передбачає зміни лише до ст. 235 КЗпП. Водночас ч. 2 ст. 65 Закону «Про виконавче провадження», яка пов'язує виконання рішення з виданням наказу про поновлення, залишається без змін.

Отже, хоча законопроєкт має усунути правову невизначеність, питання узгодженості цих норм потребуватиме уваги під час його подальшого розгляду.

Коли почнуть діяти зміни?

У разі ухвалення закон набере чинності з дня, наступного за днем його офіційного опублікування. Наразі законопроєкт №16197 лише зареєстровано у Верховній Раді.

Висновки

Законопроєкт №16197 пропонує законодавчо закріпити вже сформовану судову практику щодо поновлення працівників на роботі. Рішення вважатиметься виконаним лише за умови видання відповідного наказу та забезпечення працівникові фактичної можливості повернутися до виконання попередніх обов'язків.

Роботодавцям варто враховувати цей підхід уже зараз, адже затримка виконання рішення може призвести до додаткових витрат на виплату середнього заробітку.